Агенції регіонального розвитку: що далі?

30 листопада 2023 року у місті Хмельницькому відбувся круглий стіл «Дієвість реалізації повноважень та перспективи діяльності агенцій регіонального розвитку» (АРР). На цьому заході було багато цікавих виступів, достатньо слушних пропозицій що та як зробити, як фінансувати  агенції, щоб вони стали по справжньому важливими і дієвими інституціями.

Принагідно зазначу, що ідея стосовно законодавчого регулювання таких інституцій як АРР, з’явилася ще у далекому 2008 році, коли ми працювали у Мінрегіоні над реформою системи регіонального розвитку в Україні. Тоді вдалось ухвалити Закон «Про засади державної регіональної політики», де була зафіксована можливість утворення АРР аж через 7 років – у 2015 році. Не зважаючи на те, що від дати ухвалення закону до їх появи пройшло понад 8 років, АРР так і не стали в українських реаліях потужними гравцями у регіональному розвитку.

Упродовж цих років найбільше розмов точиться навколо фінансування агенцій. Скажу простіше, домінує вимога – дайте гроші з державного бюджету України, аби агенції працювали на розвиток нашої області. Загалом, навряд чи можна вважати, що така вимога є переконливою. Не варто розраховувати, що АРР відразу стане структурою, яка матиме десятки працівників та сотні мільйонів гривень фінансування. Так, зазвичай, не буває. Для цього, насамперед, бракує фахових спеціалістів і відсутні підстави для виділення таких значних обсягів коштів.

Насправді історія агенцій в різних країнах ЄС засвідчує, що вони створювались на місцевому рівні власне не завдяки існуванню відповідної законодавчої норми, а появі розуміння у місцевої/регіональної влади, що благополуччя їх регіону залежить від його розвитку, і для цього слід шукати відповідні іструменти та ресурси.

Ось таким інструментом і ставали агенції, які були досить невеликими штатно, у яких зібралися однодумці, для яких розвиток регіону ставав місією життя. Їхні інновації у пошуку можливостей для розвитку підтримувались місцевими органами влади і у такий спосіб відбувалось зростання, як самих агенцій, так і регіонів.

Що ж маємо в Україні?

Перше: Фінансування.

Агенція складом на 5 осіб потребує стартового бюджету у межах 3 млн. грн. на рік. Чи значні це кошти для обласного бюджету? Гадаю ні. Невеликі області, як Хмельницька чи Черкаська мають бюджет у 2,5-3 млрд. грн. на рік. Тому 3 млн. грн. для обласного бюджету складатиме просто мізерну частку. Відтак розмови про складність фінансування регіональної агенції з обласного бюджету є відверто кажучи непереконливими.

Друге: Діяльність.

Для того аби АРР стала реальним інструментом регіонального розвитку, слід обласній владі, насамперед, облраді та ОДА зрозуміти, що АРР може виконувати важливі функції, а не просто бути місцем для працевлаштування потрібних людей. Наприклад моніторинг обласних програм і проектів регіонального розвитку, що реалізовуються у області. Причому йдеться про моніторинг якісних показників, а не статистику освоєння коштів. Збудували нову дорогу, освоїли певну суму коштів, але чи сприяє дорога зростанню місцевої економіки, чи спрощує вона сполучення у регіоні і забезпечує доступність і зв’язність? Чи проведений ремонт школи поліпшив ситуацію із показником захворюваності у цьому закладі, як це передбачалось проектом? Таких суттєвих питань безліч.

Окрім того, АРР може допомагати територіальним громадам готувати якісні проекти для отримання фінансування з державного бюджету чи з міжнародних фондів, сприяти їм у супроводі проектів співробітництва територіальних громад, якщо це дійсно вагомі проекти за участі кількох громад.

Третє: Що можуть зробити народні депутати України для підтримки розвитку системи АРР?

Гадаю можуть! Реалізація проектів регіонального розвитку за рахунок коштів Державного фонду регіонального розвитку (ДФРР) також потребує моніторингу досягнення індикаторів успішності, які передбачаються у проекті. Тому в ДФРР мають закладатись кошти на проведення моніторингів проектів, і такий моніторинг за ці кошти можуть здійснювати АРР.

Важливо пам`ятати, що насправді АРР можуть дійсно стати тими інституціями, як це задумувалось на початках, лише за певний час активної діяльності. Для цього ж не слід щороку змінювати їх керівництво і намагатися їх засновниками втручатись у діяльність АРР. Не випадково закон передбачив, що АРР утворюється у такій організаційно-правовій формі, як установа. А в Установі засновники не беруть участь в управлінні! Вони затверджують установчий акт, де передбачено як здійснюється управління і вони затверджують лише перший склад органів управління!

Замість висновку. Важливо усвідомити, що АРР будуть спроможними виконувати завдання розвиту регіонів лише за умови, що спроможними до цього будуть і їх засновники – обласні ради та обласні державні адміністрації.

Анатолій Ткачук