АНАЛІЗ ДОРОЖНЬОЇ КАРТИ (ДК) РЕФОРМУВАННЯ УПРАВЛІННЯ ПУБЛІЧНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ (ПІ). 1 СПРОМОЖНІСТЬ ОЕСР

Аналіз Дорожньої карти (ДК) реформування управління публічними інвестиціями[1] (ПІ) в контексті 15 спроможностей ОЕСР, що забезпечують реалізацію 12 принципів ефективного публічного інвестування

 12 березня 2014 року Рада ОЕСР (38 країн, близько 63% світового ринку) ухвалила Рекомендації щодо ефективного публічного інвестування на всіх рівнях врядування. Вони включають 12 принципів (міжнародних стандартів), якими керуються національні та субнаціональні уряди найбільш розвинутих країн світу у прийнятті адекватних і стратегічних інструментів багаторівневого управління для підвищення ефективності ПІ у складному та мінливому політичному середовищі.[2]

Як відомо, у 2019 році Україна приєдналася до рекомендацій ОЕСР  з питань ефективного публічного інвестування та зобов’язань щодо їх виконання на всіх рівнях врядування. Ці рекомендації базуються на кращому досвіді розвинутих країн, що входять до ОЕСР і відображені у 15 спроможностях органів влади на всіх рівнях врядування,  що забезпечують реалізацію 12 принципів ефективного публічного інвестування[3].

ПІ, які здійснюються органами державної влади та органами місцевого самоврядування є вкрай важливими для багатьох сфер життєдіяльності: створення та підтримки сучасної мережі інфраструктурних об’єктів, розвитку сфери надання публічних послуг, підвищення якості середовища для діяльності громадян, їхнього побуту, відпочинку тощо. ПІ, вкладені у розвиток людського капіталу, а також ретельно продумані й узгоджені з бізнесом інфраструктурні інвестиційні проєкти, мають неабиякий вплив на розвиток регіональної чи місцевої економіки та відіграють вагому роль у залученні приватних інвестицій.

Варто зауважити, що внаслідок війни, через значні втрати надходжень фінансова система України зіткнулася з високим рівнем дефіциту державного бюджету. Інвестиційна спроможність країни різко зменшилась, скорочені капітальні інвестиції державного і місцевих бюджетів. В умовах обмежених можливостей для публічного інвестування його ефективність стає надзвичайно важливим завданням для усіх органів публічної влади.

Питання щодо ефективності та прозорості інвестицій, які здійснюються органами виконавчої влади та місцевого самоврядування за рахунок публічних коштів, вже давно вимагає свого вирішення. Ефективне ПІ є необхідною умовою для успішного післявоєнного відновлення і запорукою максимального використання можливостей політики згуртованості ЄС, до яких Україна отримає доступ після набуття членства в ЄС. Реформування системи управління ПІ необхідне, щоб відповідати вимогам як європейської інтеграції, так і міжнародних фінансових організацій, а найголовніше – потребам українських громадян, які хочуть бачити її прозорою, відкритою і доброчесною.

Наприкінці минулого року Уряд схвалив проєкт Дорожньої карти реформування управління ПІ, забезпечивши виконання одного зі структурних маяків, передбаченого Меморандумом з МВФ про економічну та фінансову політику щодо нової програми розширеного фінансування для України[4].

Документ є доволі фаховим та прогресивним і свідчить про політичну волю до реформування системи управління в зазначеній сфері.

Дана публікація є спробою розглянути зазначену дорожню карту в контексті  15 спроможностей ОЕСР, що забезпечують реалізацію 12 принципів ефективного публічного інвестування. 

У ДК констатовано, що відсутність стратегічного планування ПІ як на державному, так і на місцевому рівні призводить до розпорошування обмежених ресурсів та неможливості виміряти вплив і ефективність здійснених вкладень. Запропонована цільова модель системи управління ПІ повинна забезпечувати  спрямування ресурсів на найбільш важливі для суспільства потреби, зафіксовані у стратегічних документах.

ДК вказує на необхідність формування чіткої системи та ієрархії стратегічно-планувальних документів,  при цьому передбачено, що координацію національної системи стратегічного планування та підготовку довгострокового документа національного розвитку здійснюватиме Мінекономіки. (Варто зауважити, що таке завдання стоїть перед міністерством вже не один рік, однак проєкт документа так і не було розроблено).

Галузеві міністерства повинні забезпечити підготовку секторальних стратегій та визначення на їх основі секторальних критеріїв пріоритезації, підготовку секторального портфеля проєктів та пропозицій до середньострокового плану пріоритетних ПІ, координацію та моніторинг реалізації проєктів у відповідних сферах державної політики.

Мінінфраструктури відповідальне за підготовку секторальних стратегій у сферах транспорту і транспортної інфраструктури, житлової політики, ЖКГ та енергоефективності, а також здійснює координацію            стратегічного планування регіонального розвитку, що «складається з Державної стратегії регіонального розвитку, плану відновлення та розвитку регіонів і Програми комплексного розвитку громад, на основі яких мають плануватися ПІ на місцевому рівні».

Загалом реалізація ДК дозволить досягнути певного рівня узгодження загальнонаціональних, регіональних і місцевих цілей розвитку в інвестиційних планувальних документах проте містить і ряд «вузьких місць».

Зокрема, щодо пріоритетних напрямів ПІ на регіональному й місцевому рівнях, то вони повинні визначатися не тільки в планах відновлення і розвитку відповідних територій, але й виходити з відповідних стратегічних та оперативних цілей, відображених у стратегіях регіонального й місцевого розвитку (зокрема для більшості областей і ТГ, які не були ураженими).

Недоліком є й те, що під час підготовки ЦОВВ секторального портфеля проєктів та пропозицій до середньострокового плану пріоритетних ПІ  не передбачено, що такі проєкти плануються на основі територіального аналізу та конкретних потреб територій і громад. Причому такий аналіз повинен опиратися на  використання достовірних статистичних та адміністративних даних, як доказової бази для прийняття правильних рішень (в процесі територіального аналізу та планування).

 Не можна погодитися з тим, що ДК націлена виключно на «тверді» проєкти, при цьому жодним чином не вказано на необхідність забезпечення взаємної доповнюваності інвестицій у тверду (споруди, будівництво доріг, інженерна інфраструктура тощо) та м’яку (зокрема розвиток людського капіталу) інфраструктуру.

Варто також передбачити у ДК необхідність оцінювання потенційного внеску ПІ у підвищення конкурентоспроможності регіонів та ТГ, підтримку стійкого економічного зростання та створення робочих місць.

продовження буде…

Цей матеріал підготовлений у рамках реалізації грантового проєкту «Підтримка формування ефективної регіональної політики в контексті євроінтеграції України та воєнних викликів». Матеріал став можливим завдяки Агентству США з міжнародного розвитку (USAID) та щирій підтримці американського народу через Проєкт USAID «ГОВЕРЛА». Зміст цього матеріалу не обов’язково відображає погляди USAID та Уряду США.

[1] http://surl.li/opbrt

[2] Міжнародний досвід описаний в аналітичному звіті базується на матеріалах Організації Економічного Співробітництва і Розвитку (ОЕСР), які знаходяться у відкритому доступі за посиланням:

https://www.oecd.org/effective-public-investment-toolkit/recommendation-effective-public-investment-across-levels-of-government.htm

[3] https://www.csi.org.ua/wp-content/uploads/2023/12/15-spromozhnostej-oesr-goverla.pdf

[4] https://bank.gov.ua/ua/news/all/mvf-ukrayina-list-pro-namiri-24-bereznya-2022-roku