АНАЛІЗ ДОРОЖНЬОЇ КАРТИ (ДК) РЕФОРМУВАННЯ УПРАВЛІННЯ ПУБЛІЧНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ (ПІ). 14 СПРОМОЖНІСТЬ ОЕСР

Більше спроможностей за посиланням

В контексті регулювання, ДК передбачає формування нової системи управління ПІ та її законодавче врегулювання. Планується запровадити єдину термінологію, щодо публічного інвестування, а оновлені визначення мають знайти своє відображення у  Бюджетному кодексі України.

При цьому варто зауважити, що під час війни запровадження певного нового регулювання почасти відбувається без відповідної фахової експертизи, та оцінки територіального впливу, що несе ризик юридичних колізій та економічних прорахунків.

Позитивною складовою реформування є запровадження інструментів електронного урядування (впровадження інтегрованої ІТ-системи управління публічними інвестиційними проєктами (DREAM), що за певних умов може забезпечити спрощення часових витрат та адміністративних процедур для публічних інвестиційних проєктів, а також  норм регулювання.

Вимагають перегляду, на нашу думку, ключові визначення, які пропонуються у ДК, оскільки дефініції «публічні інвестиції» та «публічний інвестиційний проєкт», наведені у ДК, більшою мірою зорієнтовані на традиційні інфраструктурні проєкти.

Зокрема, «публічні інвестиції» визначені як «капітальні витрати суб’єктів публічного сектора (центральних та місцевих органів влади, державних та комунальних підприємств) на створення і відновлення основних фондів з продуктивним використанням строком понад один рік».

Варто зауважити, що ПІ можуть бути спрямовані як на створення матеріальних (будівництво, реконструкція, модернізація, придбання обладнання та устаткування, транспортні засоби тощо), так і нематеріальних активів (корпоративні (майнові) права, інноваційні та інтелектуальні інвестиції тощо). Особливе місце займають саме інтелектуальні інвестиції (видатки у знання, підготовку та перепідготовку спеціалістів і т.п.), які не відносяться до основних фондів, зрештою, як і певні видатки у сфері впровадження інновацій (наприклад імплементація інноваційних заходів у практику державного управління).

Законодавче закріплення формулювання, наведеного у ДК, може ускладнити, а то й унеможливити реалізацію за публічні кошти комплексних проєктів, у яких «тверда» і «м’яка» складові мають взаємодоповнюватися. Це стосується також реалізації м’яких проєктів, спрямованих, наприклад, на розвиток людського капіталу.

Як варіант, можна запропонувати визначення у такій редакції:  «Публічні інвестиції – капітальні витрати суб’єктів публічного сектора (центральних та місцевих органів влади, державних та комунальних підприємств) на створення та/або відтворення основних фондів та нематеріальних активів з продуктивним використанням строком понад один рік та/або спрямовані на розвиток людського капіталу».

У ДК наведено також визначення публічного інвестиційного проєкту, як «комплексу заходів (організаційно-правових, управлінських, аналітичних, фінансових та інженерно-технічних), визначених на основі стратегічних документів та спрямованих на розвиток окремих галузей, секторів економіки, виробництв, регіонів та надання публічних послуг, які здійснюються з використанням публічних інвестицій».

Варто зауважити, що на сьогодні визначення «інвестиційний проєкт» міститься у законі Про інвестиційну діяльність»[1]: «Інвестиційний проєкт – це комплекс заходів (організаційно-правових, управлінських, аналітичних, фінансових та інженерно-технічних), визначених на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку національної економіки та спрямованих на розвиток окремих галузей, секторів економіки, виробництв, регіонів, виконання яких здійснюється суб’єктами інвестиційної діяльності з використанням цінностей відповідно до положень цього Закону».

Водночас у ст. 2. «Визначення основних термінів» Бюджетний кодекс України містить дефініцію щодо державного інвестиційного проєкту: «державний інвестиційний проєкт – інвестиційний проєкт, що реалізується шляхом державного інвестування в об’єкти державної власності з використанням державних капітальних вкладень та/або кредитів (позик), залучених державою або під державні гарантії»[2].

Закон «Про засади державної регіональної політики»  містить визначення «проєкт місцевого розвитку» та «проєкт регіонального розвитку (інвестиційний проєкт регіонального розвитку)»[3]:

«проєкт місцевого розвитку – комплекс взаємопов’язаних заходів для розв’язання окремих проблем розвитку територіальної громади, спрямованих на досягнення цілей, визначених стратегією розвитку територіальної громади та/або планом відновлення та розвитку територіальної громади;»

«проєкт регіонального розвитку (інвестиційний проєкт регіонального розвитку) – комплекс взаємопов’язаних заходів для розв’язання окремих проблем регіонального розвитку, спрямованих на досягнення цілей, визначених Державною стратегією регіонального розвитку України або регіональною стратегією розвитку та/або планом відновлення та розвитку регіонів, що впливає на макрорегіон, регіон чи його частину, оформлений як документ за встановленою законодавством формою, яким визначаються дії учасників проєкту, а також ресурси, необхідні для досягнення цілей проєкту протягом встановлених строків».

На нашу думку  дефініцію «публічний інвестиційний проєкт»  доцільно зробити загальним терміном – «родовим поняттям», яке охоплює інші терміни, що сьогодні вживаються в секторальному законодавстві та законодавстві з розвитку територій. До публічного інвестиційного проєкту повинні належати усі проєкти, не залежно від назви, якщо вони відповідають таким умовам:

• визначені на основі стратегічно-планувальних документів органів публічної влади;
• спрямовані на розвиток окремих галузей, секторів економіки, виробництв, регіонів, територіальних громад, надання публічних послуг та/або на розвиток людського капіталу;
• передбачають комплекс організаційно-правових, управлінських, аналітичних, фінансових та інженерно-технічних рішень і заходів (для проєктів, які їх передбачають);
• здійснюються з використанням публічних коштів або шляхом залучення суб’єктів бізнесу до надання публічних послуг та забезпечення приватного фінансування із застосуванням механізму ДПП;
• оформлений як документ за встановленою формою.

У ДК також слід також відобразити, що органи влади регіонального й місцевого рівня будуть мати доступ до участі в механізмах координації узгодженості регуляторних актів у сфері публічного інвестування на різних рівнях влади. При цьому публічні консультації у зв’язку з підготовкою нових регламентів мають бути достатньої тривалості, доступними та заздалегідь спланованими. Нормою повинно стати розгляд пропозицій, які надійшли як від субнаціональних органів та ОМС, їх асоціацій, так і ті, що запропоновані представниками експертного середовища та ІГС. Також має здійснюватися аналіз альтернатив регулюванню.

У ДК також доречно зазначити, що в процесі публічного інвестування систематично проводитиметься аналіз регуляторного впливу прийнятих законодавчих та підзаконних актів і за його результатами, з урахуванням позиції стейкхолдерів та бенефіціарів, здійснюватимуться необхідні коригування.

продовження буде…

Цей матеріал підготовлений у рамках реалізації грантового проєкту «Підтримка формування ефективної регіональної політики в контексті євроінтеграції України та воєнних викликів». Матеріал став можливим завдяки Агентству США з міжнародного розвитку (USAID) та щирій підтримці американського народу через Проєкт USAID «ГОВЕРЛА». Зміст цього матеріалу не обов’язково відображає погляди USAID та Уряду США.

[1]https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1560-12#Text

[2] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-17

[3] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/156-19#Text