Слідкуйте за новинами

Чисте довкілля: для когось це непідйомна проблема, а для словенців – це реальність. Частина 5

Дата: 26.09.2019

Н. Рохова

Чисте довкілля: для когось це непідйомна проблема, а для словенців – це реальність. Частина 5

Частина п’ята 

Чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять. Ця фраза дуже влучно характеризує Словенію. Країна надзвичайно чиста і охайна, що відразу кидається у вічі. За кілька днів перебування я не побачила жодного двірника. Щоправда одного разу зустрівся чоловік в робітничому одязі, який підмітав дорогу. Це було на будівельному майданчику в муніципалітеті Грозуплє, куди нас привели показати як відбувається будівництво великого паркінгу, призначеного для розвантаження міста від автівок та зменшення атмосферних викидів. Щойно виїхала вантажівка, залишаючи за колесами землю, як робітник слідом за машиною прибрав дорогу, щоб земля не розносилася за межі будівельного майданчика.

Ідеально чисті узбіччя та контейнери для роздільного збору сміття – типова для Словенії картина. Країна за короткий термін після вступу до Євросоюзу ввійшла в європейські лідери з ефективного управління системою поводження з твердими побутовими відходами. 80% сміття в Словенії – переробляється, решта – утилізовується.

Словенці довели, що звільнити країну, площею в 20 273 км² та кількістю населення в 2 061 085 осіб від сміття за один день – і реально, і можливо. На загальнонаціональну акцію зі збору сміття у 2008 році зареєструвалося та прийшло 240 тис. осіб, а це близько 13% від загальної кількості населення. Зібране сміття спрямували на сміттєсортувальні лінії та переробні заводи.

Біля кожного дому, у всіх установах, магазинах, школах встановлено, як мінімум, 3 контейнери для роздільного збору сміття. На початковій стадії відсортовується папір, пластик, скло, органічні відходи.

Особливо вразили красиві невеличкі, але дуже привабливі контейнери для сміття в початковій школі, яку ми відвідали. Бережливе ставлення до навколишнього середовища, любов до своєї землі і природи культивується тут із шкільної парти.

«Звісно, ми будемо намагатися впроваджувати подібну систему і в нас в громаді»,- ділиться своїми враженнями від побаченого голова Заводської ОТГ Людмила Павлінська.

«В 2004 році ми почали працювати з ТПВ, 80% яких були утилізовані і лише 20% підлягали переробці. За 15 років картина кардинально змінилася. Сьогодні 80% сміття переробляється і тільки 20% підлягає захороненню. Побудовано 6 регіональних центрів переробки сміття. Всі старі 39 звалищ закрили, бо вони не відповідали нормам ЄС. Ми побудували один завод з термальним спалюванням, але він не був ефективним. Загалом було використано 1 млрд. євро на повну зміну ТПВ (гроші ЄС). Відповідно до законодавства переробка відбувається на муніципальному рівні. З самого початку їм прийшлося об’єднатися, щоб створити переробні центри»,- каже Бян Дек, секретар Міністерства навколишнього середовища та просторового планування.

Столиця Словенії місто Любляна – європейський лідер із переробки відходів. Щороку на кожного жителя Любляни припадає 115 кілограмів сміття. Це – один з найнижчих показників у Європі. Менше тільки в маленькому італійському місті Тревізо (59 кілограмів).

Програма зі зменшення кількості сміття у Любляні почалася у 2002 році, коли муніципалітет запровадив роздільний збір паперу, скла та пластику в контейнерах, встановлених на вулицях. За чотири роки комунальники почали збирати сміття біологічного походження з кожного домогосподарства. У 2013 році біля кожного будинку встановили окремі контейнери для пластику і паперу.

Важливим кроком стало будівництво у 2015 році найсучаснішого в Європі заводу з переробки біологічних відходів. Зараз завод обслуговує чверть Словенії.

В історичному центрі міста встановили 67 підземних контейнерів для відходів. Місцеві мешканці відкривають їх за допомогою картки. Речі, які не зламані й не розбиті, очищують і використовують повторно.

На території Словенії працює кілька сміттєпереробних заводів та сміттєсортувальних ліній. Сміттєпереробний завод «Snaga Ljubljana», що поблизу столиці – міжмуніципальне комунальне підприємство, яке надає послуги 155 тисячам домогосподарств в Люблянському та ще 10-х муніципалітетах країни. Річний оборот – 42 млн. євро, працює 600 працівників, 150 тисяч сміттєвих контейнерів. Крім цього, підприємство проводить благоустрій зелених зон та доглядає за трьома національними парками. Відходи сортуються та відправляються на переробку, з органіки виготовляють компост, який потім використовують як добриво.

Досвід Словенії цікавий і повчальний. Із всього калейдоскопу знань,  інформації та емоцій, отриманих під час навчальної поїздки до Словенії намагаюся вивести свою формулу чистого довкілля країни. Перш за все виокремлюю свідоме ставлення людей до навколишнього середовища, як до цінності, яку треба берегти. Чи було так завжди? Очевидно, що ні! Але словенці – нація, яка дуже гнучка, здатна до саморозвитку та чутлива до змін, рухається в ногу з часом. Освіченість словенців вражає: 92% володіють англійською мовою, а 63% знають три іноземні мови. Науковці кажуть, що знання мов дуже добре корелюється із економічним розвитком країни. Друга складова, яка не залишається поза увагою – це активне застосування механізмів міжмуніципального співробітництва при вирішенні місцевих питань, що стало місцевою традицією. Звичайно, тут варто виокремити і значну фінансову допомогу зі сторони ЄС та повсюдне запровадження роздільного сміття, починаючи зі школи.

І на завершення! Щоб зменшити продукування сміття, словени ходять до крамниць зі своїми сумками. Цим кожен з них робить свій внесок у збереження довкілля.

Матеріали підготовлені за результатами Міжнародної навчальної поїздки до Словенії «Управління інфраструктурою та  співпраця між містом і селом», яка була організована Програмою для України з розширення прав і можливостей на місцевому рівні, підзвітності та розвитку «U-LEAD з Європою», яка спільно фінансується Євросоюзом та його країнами – членами Данією, Естонією, Німеччиною, Польщею та Швецією.

Наталія Рохова, інформаційно-комунікаційний менеджер Проєкту «Партнерство міських та сільських громад як ефективний механізм місцевого економічного розвитку»