Слідкуйте за новинами

Про біодизель, пропозиції до Податкового кодексу

Дата: 18.10.2022

Ткачук А.Ф.

Про біодизель, пропозиції до Податкового кодексу

Проблема: в Україні не виробляється необхідної кількості дизельного пального для забезпечення потреби сільськогосподарського виробництва.

У 2021 році імпорт дизельного пального склав 6,85 млн. тонн. У сільському господарстві використовується близько 1,2 – 1,5 млн тонн дизельного пального на рік.

Скорочення можливостей для експорту сільськогосподарської продукції через блокування портів з одночаним ускладенням імпортних поставок дизельгого пального від нових постачальників створює ризики для стабільного забезпечення сільськогосподарських робіт таким пальним.

Відтак виникає потреба у створенні стійкої моделі забезпечення сільськогосподарського виробництва дизельним пальним не пов`язаним з імпортом та зберіганнням на великих нафтобазах, які є уразливими до ударів з боку РФ.

Останніми роками виробництво ріпаку в Україні складало 3-3,5 млн тонн, експорт близько 2-3 млн тонн, експорт ріпаку з України в 2021-22 маркетинговому році склав 2,5 млн тонн.

З тонни насіння ріпаку можна отримати 300 кг (30%) ріпакової олії, а з цієї кількості олії отримують близько 270 кг біодизеля за простими технологіями каталізування. Вихід гліцерину при цьому становить понад 10%. Відтак , для отримання 1,5 млн тонн біодизеля потрібно переробити 5,5 млн. тонн ріпаку. Середня врожайність ріпаку по Україні складає 2-3 тонни з 1 га, що означатиме відведення під ріпак близько 2,8 млн га, а при доведенні урожайності до середньоєвропейської – лише 1,5 млн га.

Аналогічно біодизель можна отримати з переробки соняшника. І в першому і в другому випадку отримуємо високорентабельне виробництво, де використовуються усі проміжні продукти – шрот, біодизель, гліцерин.

Використання біодизеля у подальшому виробництві сільскогосподарської продукції знижує її собівартість. Розміщення ж невеликих виробництв по різних територіальних громадах знижує витрати на його доставку, а також ризики знищення ракетними ударами з боку РФ.

Біодизель є паливом з нульовим вуглецевим слідом, що відповідає зеленому курсу розвитку економіки, а також не є шкідливим для природи.

Недолік – не тривалий час зберігання, компенсується місцевим виробництвом під потребу.

Невеликі виробництва біодизелю можуть забезпечувати фермерські господарства відповідно до їх розрахункових потреб, які можна виконати на основі методик для різних типів[1] машин і техніки та кількості гектарів землі під обробіток.

Існує значний досвід виробництва та використання біодизелю в різних країнах світу США, Німеччина, Франція, Норвегія, Швеція … . Зокрема США та ФРН виробляють кожна понад 5 млн тонн біодизелю річно.

Що для цього потрібно зробити в першу чергу?

  1. Зняти акциз на біодизель українського виробництва.

Стаття 215.1. Податкового кодексу відносить до підакцизних товарів «пальне, у тому числі товари (продукція), що використовуються як пальне для заправлення транспортних засобів, обладнання або пристроїв з двигунами внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення, з двигунами внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням, з двигунами внутрішнього згоряння з кривошипно-шатунним механізмом та коди яких згідно з УКТ ЗЕД не зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 цієї статті (крім газу природного у газоподібному стані за кодом 2711 21 00 00 згідно з УКТ ЗЕД);» а в підпункті 215.3.4. визначено, що за кодами 3826 00 10 00, 3826 00 90 00 які відповідають такому визначенню «Біодизель та його суміші (що не містять або містять менш як 70 мас. % нафти або нафтопродуктів, одержаних з бітумінозних порід) на основі моноалкільних складних ефірів жирних кислот» встановлена ставка акцизного податку 106 євро за тонну.

Напевне потрібно зняти акциз із біодизеля, виробленого в Україні взагалі, а далі можна встановити його на рівні 10% від ставки акцизу на традиційне пальне(сьогодні це 213 євро). Для цього потрібно внести відповідні зміни у приведену статтю Податкового кодексу.

  1. Потрібно внести зміни у таблицю ставок митних зборів, що є у Додатку до Закону України “Про Митний тариф України” та встановити мито на ріпак у розмірі 10% , урівнявши його з митом, яке встановлене для соняшникового насіння. Таке мито стимулюватиме переробку ріпаку в Україні і скорочуватиме експорт насіння. В свій час введення мита на насіння соняшника привело до будівництва в Україні десятків нових заводів з виготовлення олії.
  2. Надати компенсацію відсотків по кредитам для будівництва виробництв з виготовлення біодизелю потужністю до 10 тисяч тонн на рік за рахунок державного бюджету.

 

Такі не значні кроки з боку держави зможуть кардинально змінити ситуацію на ринку дизелів, покращити зайнятість в сільських територіях, зменшити проблеми експорту великих обсягів непереробленої продукції с/господарства, зменшити імпорт дизельного пального.

Коментар:

Ціна на ріпак в Україні станом на вересень 2022 становить майже 15000 грн/тонна[2].

Як стверджують аграрні спеціалісти[3] в 2022 році в Україні «в середньому за врожайності 2 т/га очікувана собівартість виробництва 1 т насіння може становити 12 978,8 грн, за 2,5 т/га — 10 383,0 грн, за 3 т/га — 8652,5 грн, за 3,5 т/га — 7416,5 грн, за 4 т/га — 6489,4 грн.»

При середній собівартості насіння ріпаку в 10000 грн/тонна, виробництво біодизелю у середніх с/г господарствах для власного споживання може бути досить рентабельним(менше 40-45 грн/літр), а головне може забезпечити стійксть господарства до паливних криз в умовах війни і здорощанняя нафтопродуктів .

18.10.2022

[2] https://tripoli.land/ua/raps

[3] http://agro-business.com.ua/agro/ekonomichnyi-hektar/item/24923-hlobalnyi-i-vnutrishnii-rynky-ripaku.html