Слідкуйте за новинами

Про згуртованість та доступність

Дата: 10.03.2021

А. Ткачук

Про згуртованість та доступність

Коли ми говоримо про згуртованість суспільства, то досить часто під цим розуміємо передусім набір – довіра, цінності, ідентичність, культура. Загалом це виглядає логічним та зрозумілим, але … Насправді згуртованість у досить великих спільнотах визначається ще однією складовою – доступністю. Чи можливо у такій спільності досить не складно доїхати з одного місця в інше, чи є такі «точки збору», які є важливою цінністю для спільноти до яких можна дістатись досить швидко і досить не дорого?

Відтак транспортна і дорожня інфраструктура відіграють досить значну роль, коли ми говоримо про згуртованості сучасних територіальних громад, а ще більше це важливо для згуртованості народу в межах держави.

Фізична комунікація між людьми з різних регіонів є більш важливою навіть ніж наявність телевізійного покриття українськими телеканалами цих регіонів і територій всередині їх.

Коли ми подивимось в які регіони найбільше і найменше їздять українці, відразу побачимо, що такі поїздки є дуже нерівномірними.

Малюнок 1. Переміщення абонентів мобільного зв’язку[1] (джерело Мінекономіки)

Як видно із цього малюнку, віддалені територіально від столиці регіони є найменш відвідуваними українцями. І це не дивно, оскільки дістатись туди не так і просто. Літаки не літають (якщо ж є, то надто дорогі), поїздів мало і час в дорозі досить довгий, автодороги є недостатньо відремонтованими і швидкісними. Ну і ще питання, а що в тих регіонах є цікавого для жителів інших регіонів, аби тратити багато часу і коштів для того, аби туди поїхати? Поінформованість українців про привабливість різних регіонів є досить низькою. Приклад Львова, виняток, який підтверджує правило. Про Львів знають усі, і Львівщина є після Києва лідером у відвідуванні українцями.

Коли вся Європа, у тому числі наші західні сусіди, які після комуністичного минулого долучились до європейської спільноти, творила швидкісні автомагістралі, швидкісні поїзди, відкривала регіональні аеропорти, Україна пасла задніх. Допотопні залізниці не можуть забезпечити швидкість і що зробила Укрзалізниця аби скоротити час доїзду з Києва до Львова, Одеси чи Харкова? Просто скоротила до мінімуму кількість зупинок між Києвом і кінцевою зупинкою. Поїзд Інтерсіті з Києва до Львова зупиняється аж двічі. А як же люди в містах і селах вздовж залізниці? Їм не потрібно їхати? Можна подумати, що для них залишили інші поїзди. Насправді це не так. Поїздів стало менше і вони також тепер не зупиняються на невеликих станціях.

Коли я навчався в Одеському політеху в середині 70-х, то у наших Наркевичах (Хмельницька область) зупинялось з десяток пасажирських поїздів, як на схід: Львів – Одеса, Львів – Донецьк, Львів – Ясинувата, Львів – Харків, Софія – Москва, Ужгород – Харків і так і на захід – Ужгород, Будапешт, Братислава, Львів… Зараз тут зупиняється лише приміський електричка. Все. Так само і по сусідніх станціях Війтівці та Чорний Острів. Так само по всій Україні.

Натомість якось мені довелось їхати поїздом в Іспанії з міста Кадіс у Мадрид. 620 кілометрів, чотири з половиною години їзди. Швидкість потяга близько 200 км/год. Проте зупинок на маршруті дуже багато. Мені здалось, що то прямо потяг метро. Стоянка на зупинці 30 секунд. Такий підхід є правильним і важливим для зшивання країни. Швидко і недорого жителі різних містечок можуть дістатись до столиці потягом. Так потрібно робити і у нас.

Друга проблема згуртованості – це автодороги. Не секрет, що в умовах скорочення кількості залізничного транспорту і його здорощення, багато людей стали використовувати автотранспорт, тим паче, що кількість автомобілів в українців суттєво зросла. І от тут важливо розуміти, яким чином має відновлюватись чи будуватись мережа автодоріг аби забезпечити доступність основних центрів, де задовольняються потреби людини, а також доступність різних регіонів до столиці і між собою.

Останні роки досить значні суми коштів використовуються на «велике будівництво» доріг, є купа парадних публікацій про таке будівництво.

Малюнок 2. Велике будівництво доріг 2020

Купа публікацій стосується частини автодороги біля Решетилівки Полтавської області. 13,6 млрд гривень на 80 км дороги. Величезна сума, але чи 80 км вирішує проблему доступності та згуртованості, адже це лише 80 км. І чому саме Решетилівка? Невже саме туди йдуть основні транспортні потоки і саме туди їде більшість українців? Чи можна було б ці кошти витратити більш ефективно?

Ми не знаємо як планується таке дорожнє будівництво, але з точки зору згуртованості країни, регіонів, територіальних громад, варто використовувати метод оцінки переміщень людей і товарів. В першу чергу варто забезпечувати доступність людей до місць роботи – дороги в межах маятникових міграцій до регіональних полюсів зростання – міста-обласні центри та ключові міста, де є економічне пожвавлення і які є місцями, де формується основна частина регіонального продукту і де працюють люди. Так само має формуватись дорожня мережа у територіальних громадах до їх центрів. Це все дороги не настільки вартісні, як решетилівська, але їх вплив на регіональну економіку та згуртованість є визначальним. Далі – рух товарів. Ми таки експортна держава, і наш експорт йде в основному через південні порти і західний кордон, тому основні зусилля мають спрямовуватись саме у цьому напрямі, хоча тут більш перспективним виглядає все таки залізничний транспорт.

Україна не багата країна, фінансових та інституційних ресурсів аби швидко збудувати транспортну та дорожню інфраструктуру в нас не має, тому використання тих ресурсів, які є має бути максимально ефективним. Ефективним не з точки зору їх освоєння у мільярдах гривень на шматки доріг десь у полі, а з точки зору формування мереж, які забезпечують доступність місць розселення людей до ринків, міст, відпочинку та формують згуртованість територіальних громад, регіонів, країни в цілому.

[1] https://issuu.com/mineconomdev/docs/_____________1___2018______________