П’ятий форум Європейського сільського парламенту. Записки у блокноті. Частина 1.

Сільський Європарламент – це звучить досить сильно, насправді це не парламент, а громадська ініціатива різних середовищ з сільських територій, які об’єднались для того, аби «сільський голос» був почутий на рівні Європейського Союзу.

Незважаючи на таку громадську природу цієї ініціативи, її важливість для Брюсселю можна зрозуміти через присутність на відкритті форуму єврокомісара, відповідального за політику сільського господарства та сільських територій, який виступив там із по суті програмовою промовою, яку можна викласти і прокоментувати приблизно таким чином:

1. Завдання політики сільського розвитку ЄС – створити і підтримувати комфортний для людини і конкурентноспроможний сільський простір. Для цього ЄС використовує низку своїх інструментів та фондів і стимулює країни-члени вести відповідну політику в своїх країнах.
2. Комфортний та конкурентоспроможний сільський простір забезпечує продовольчу безпеку та стійкість всього європейського простору.
3. Політика ЄС щодо сільського господарства збалансована політикою сільського розвитку в широкому розумінні цього слова.
4. Політика сільського розвитку ЄС передбачає широке залучення до її вироблення та реалізації різноманітних громадських ініціатив загалом і Сільського Європарламенту зокрема. Для цього служить і неформальний Сільський пакт, який спрямований на: посилення ваги голосу сільського населення; створення можливостей для розвитку освіти у сільських територіях на основі співпраці та координації зусиль різних акторів; залучення до планування та розвитку сільських територій різних груп їх жителів, зокрема молоді та жінок; визначення можливостей для фінансування потреб сільських територій через підтримку громадських ініціатив.
5. Сільські території є дуже важливими для ЄС, адже на них припадає 80% території і 40% населення. Причому останніми роками намітились тенденції до скорочення темпів зростання міського населення, а у багатьох країнах-членах стала зростати частка сільського населення.
6. Політика сільського розвитку в ЄС на наступний планувальний період буде орієнтуватись на розвиток людського капіталу сільських територій, покращення мобільності, доступ сільських територій до цифрових технологій та інновацій, енергетичну автономію, адаптацію до змін клімату та посилення їх стійкості. Пріоритетом стають «розумні села» – сільські громади, які використовують інноваційні рішення для посилення власної стійкості до зовнішніх викликів та покращення якості життя своїх жителів.

В межах спільної політики сільського розвитку, країни-члени ЄС мають підготувати свої власні національні політики, які не можуть суперечити концептуальним підходам політики ЄС і такі національні політики мають бути затвердженими і поданими до Європейської Комісії до кінця вересня 2022 року. Саме за наявності таких політик має здійснюватись фінансування заходів у країнах-членах за кошти європейських фондів.

Що важливо для розуміння: ЄС звертає увагу передусім на збалансований розвиток саме сільських територій, а не концентрує увагу переважно на сільськогосподарському виробництві, як це є в Україні. Тут с/г виробництво лише один із інструментів, що забезпечують стійкість сільських територій. У сучасному світі, сільські території перестають бути монополією аграрного виробництва, навпаки – вони стають піонерами у багатьох новітніх виробництвах, які не потребують значної кількості працівників, є інноваційними і навколо яких створюються супутні сервіси, які забезпечують більшу зайнятість місцевого населення.