Родинна та національна економіки у часи війни: міркування на тему

Коли говорять про національну економіку, державний бюджет, податки і т.п., більшості людей складно уявити, як це все працює і чому не вистачає грошей на зарплати, пенсії, дороги, взагалі на все хороше. Зараз, коли йде війна, коли значна частина території України окупована або на ній точаться бойові дії, частина міст дуже сильно зруйновані, коли під ракетними обстрілами уже навіть залізниця у Карпатах, стає ще складніше уявити собі, що і як має робити країна аби вижити в цих жахливих умовах.

А що у сім’ї, родині? Там все благополучно? Можливо в декого майже нічого не змінилось, є житло, робота, доходи і все це далеко від лінії фронту. Але навіть для цієї меншості українців є свої обмеження, яких не було якихось кілька місяців тому: по переміщенню – не літають літаки, не вистачає палива на заправках, деякі території просто закриті; по харчових продуктах – багато чого імпортного уже не знайти на полицях маркетів; по відпочинку – нема гастролей відомих театрів чи виконавців, тощо. Для більшості ж українців реальним є скорочення доходів, яке на жаль буде і далі скорочуватись. Так само скоротились доходи державного і місцевих бюджетів і будуть скорочуватись далі.

Які рецепти для сім’ї в умовах скорочення доходів, що робити? Звичайно потрібно скоротити видатки. І тут постає питання, а які видатки потрібно скорочувати? Передусім ті, що є некритичними для фізичного виживання. Харчуватись потрібно нормально, аби тримати форму і підтримувати здоров’я, оскільки в умовах війни це дуже потрібно. Зараз у більшості сімей напевне витрати на харчування і є основними витратами, адже питання модного одягу, заміна меблів та побутової техніки в умовах непевності ситуації і доходів не є актуальним. Проте ціни на харчові продукти зростатимуть і при скороченні доходів, все менший обсяг продуктів і їх номенклатура ставатиме доступною. Відтак потрібно включитись самому в продукування продуктів для харчування і скорочення інших непрофільних видатків. Вирощування різноманітних салатів самостійно скоротить витрати на закупівлю свіжих овочів, додасть різноманіття у їжу і є найпростішим способом часткового самозабезпечення. Адже салати можна вирощувати навіть на підвіконні чи балконі. Для тих, хто має земельні ділянки можна вирощувати весь набір овочів, які потрібні. Причому різниця у вартості посадкового матеріалу та вартості вирощеного є дуже великою. Купивши кілограм цибулі саджанки, ви виростите дві річні норми споживання цибулі! Аналогічна ситуація по іншим культурам. Якщо ж ви завели курей, то одна курка забезпечить вам понад річну норму споживання яєць. Дві курки достатньо, аби сім’я з трьох осіб не мала пролем із споживанням яєць. Таким чином, вирощуючи для своєї сім’ї ті продукти, які можете виростити самостійно, ви маєте змогу зекономити кошти для купівлі того, що ви точно не виростите самостійно, наприклад – цукру.

Також варто уважно придивитись і до інших витрат. Наприклад, у вас є старі стільці, які мають уже не гарний вигляд і їх потрібно було б поміняти. Проте банальний стілець зараз коштує близько 1 тисячі гривень! 6 стільців – це 6 тисяч гривень мінімум. Тому варто спробувати їх відремонтувати: де потрібно підклеїти, підчистити, пофарбувати акриловою фарбою. На клей і фарбу піде гривень 120! Якщо стільці з оббивкою, то це буде дорожче. Тканина обивочна коштує від 120 грн за погонний метр при ширині 1,5 метри. На 6 стільців це може бути 3-4 метри тканини. Додати до цього скоби, клей, вийде до тисячі гривень. Все одно це значна економія. А зекономлені на такій роботі кошти можна пустити знову ж таки на те, чого ви самі не зробите – оплатити гарний інтернет для дітей чи кілька разів заправити власний автомобіль.

Можна пошукати економію в опаленні житла. Знизити на один градус температуру, ущільнити двері чи вікна, зменшити кількість вікон, змінити вид палива. В кожному конкретному випадку може бути своє унікальне рішення, але воно має дати скорочення витрат і таким чином відкриватиме дорогу до більш продуманого використання обмежених ресурсів дійсно на ті потреби, які є стратегічно важливими для покращення життя у динаміці.

Саме цікаве тут те, що такий підхід є абсолютно придатний і для держави в цілому. Адже сьогодні Україна має дуже обмежені внутрішні ресурси для спротиву агресору і забезпечення якоїсь соціальної стабільності в середині держави. Економіка нашої країни дуже сильно вмонтована в світову торгівлю. Ми до війни були досить значним експортером і водночас мали великий імпорт.

Малюнок 1. Структура українського експорту (джерело Мінекономрозвитку)

Як видно із малюнку, наші основні доходи від експорту складають АПК/харчова промисловість та металургія. Обидва ці напрями сильно уражені війною, тому скорочення тут буде великим, автоматично це потягне скорочення і машинобудування та хімії. Тобто об’єктивно скорочення експорту буде суттєвим і завданням держави є пошук тих сфер, де б не значними зусиллями додати експорту у вартості, а не у фізичних обсягах. Найперша сфера де це виглядає можливим є АПК. Обмеження фізичних обсягів експорту через блокаду портів, потребує поглиблення переробки зернових у більш вартісні категорії продуктів, менші за обсягом але більші за вартістю. Те ж саме може стосуватись металургії. По суті залишки металургії мають давати продукцію більшої глибини переробки. Все це потребує певних технологій, а це вже імпорт. Тому розглядати можливості нарощування експорту потрібно разом із оптимізацією імпорту.

Малюнок 2. Структура українського імпорту (джерело Мінекономрозвитку).

Як видно із малюку, в сфері сільськогосподарської продукції та харчової продукції ми витрачаємо майже 6,5 млрд.$. Світова житниця є великим імпортером їжі. Це значний резерв, адже тут основними складовими є продукція твариннництва, овочі та фрукти. В умовах скорочення експорту зернових, нарощування тваринництва виглядає досить логічним. Загалом значна частина імпорту в категоріях легка промисловість, металурргія також могла б бути замінена власним виробництвом. Імпорт потрібен, від нього не відмовитись, але структура його тепер має виглядати по-іншому: лише критичний імпорт плюс технології.

Напевне такі підходи до української економічної моделі на період відновлення, як стимулювання експорту в сферах, де ми швидко можемо виходити на зовнішні ринки і «збирати долари» для України та стимулювання виробництва для внутрішнього ринку всього того, що «економить долари» від імпорту, мають стати домінуючими. Домінуючими для країни, регіону, громади, сім’ї, звичайно із своїми особливостями, виходячи із потреб і можливостей.

Якщо ми в нинішніх воєнних умовах зрозуміємо свою родинну/сімейну економічну модель і побудуємо її логічно, то ми зрозуміємо і побудуємо свою національну економічну модель, яка дасть змогу нам відновитись та розвиватись разом із цивілізованим світом. Дуже сподіваюсь, що цивілізований світ тут нам допомагатиме.

Про концепцію відновлення країни буде у наступному дописі.