Слідкуйте за новинами

Розрив між поколіннями та згуртованість суспільства. Борис Херсонський

Дата: 20.07.2021

Розрив між поколіннями та згуртованість суспільства. Борис Херсонський

Транскрибовано з відеозапису експертної дискусії «Розрив між поколіннями та згуртованість суспільства»13 липня 2021.

 

Максим Семенчук: Який механізм у відносинах між поколіннями призводить до протистояння та розриву? Чому зараз цей розрив поглиблюється?

Борис Херсонський: Мені здається, що проблема як розриву та гаку між поколіннями, вона не така актуальна, як нам сьогодні здається.

По-перше, для того, щоб був конфлікт, потрібно спільне поле. А сьогодні в Україні мешкають роздільно. І це дуже часто буває. Коли я був дитиною, у комунальній квартирі мешкали мої батьки і мої дідусь і бабуся. Були усі покоління. І вони мали інші цінності, вони мали інші традиції.

Але все ж таки теж не було такого, щоб, наприклад, були батьки комуністи, а я був антикомуніст. Ні. Усі три генерації були антикомуністами. Усі вони мали такі цінності, які були пов’язані з релігійними традиціями. І у тому випадку не було таких конфліктів, як бували у інших родинах.

Сьогодні ти не погоджуєшся, ти вже дорослий, ти маєш усі можливості відокремитися, як це є на Заході. 18 років, ти відбуваєш собі до кампуса, а батьки нехай страждають від еmpty nest syndrome – синдрому спорожнілого гнізда. Це перше.

Друге. Конфлікти, вони часто виникають з матеріальних різних факторів. Наприклад, не мають можливості батьки дати рівень матеріальний своїм дітям. Сьогодні діти не такі вередливі, як це було раніше. Було таке прислів’я, що не гідні ті батьки, які не підтримують фінансово свою дитину до її пенсії. 80 літ матері, йому – 60, і вона дає йому гроші. Це теж було.

Була ідеологія, яка давила. І тому протести проти цієї ідеології – це ж була велика різниця між поколіннями. Сьогодні – плюралізм. Хоч ти буддист, хоч ти православний московського патріархату чи ти іудей-хабадник – все вільно. Плюралізм, і нема такого тиску.

Де я бачу деяку небезпеку? Я бачу небезпеку в розриві між регіонами. Я бачу велику різницю в цінностях регіональних. І я пам’ятаю одну «Партію регіонів». Дуже погана партія. Але назва якось показує те, що ми сьогодні маємо в нашій з вами країні.

Мені здається, що молодь сьогодні більш згуртована, ніж стара генерація. Тому мені здається, що зміна поколінь, вона і приведе до більшої згуртованості, але це не буде така згуртованість, як «я, юный пионер, перед лицом своих товарищей торжественно обещаю быть честным и правдивым», – то есть лгать, как мне прикажут. Ні.

Це буде написано як на доларі: «У різноманітності ми єдині». І це мій основний меседж, що зараз ми маємо справу не з конфліктами, як Тургенєв «Отцы и дети», а з різноманітністю. Ми ще не знаємо, що з нею робити, ми не завжди можемо з нею миритися.

Гендерна проблема – типовий варіант цієї проблеми.

Але прийняти різноманітність, і розуміння, що різноманітність то не є розрив, і що єдність наша не в гомогенності, а в різноманітності, – мені здається, це така задача, яку ми повинні почати якось вирішувати.

 

Максим Семенчук: Велике дякую! Тож хочу резюмувати, наша розмова йшла навколо швидкої зміни соціальної реальності, і що різні покоління формуються в принципово різних соціальних обставинах.

Давайте трохи поспілкуємося про те, як можна пом’якшити, вирішити цей стан, цю проблему розриву між поколіннями? Як побудувати відносини, щоб вони укріпляли згуртованість суспільства?

Борис Херсонський: Ви знаєте, я хочу торкнутися такої теми, яка для мене ще не актуальна персонально, але вона актуальна для людей моєї генерації і, мабуть, молодших на 10-12 років.

Ось в мене є такий приятель, який має великий досвід праці на телебаченні, у рекламі. Навіть він працював одного часу в Москві, потім повернувся в Україну і ось є такий виклик, є вакансія. І він телефонує і розповідає про свої журналістські премії, про свої успіхи, а його питають: «А скільки вам років?». А він каже: «58». І кажуть: «Ну, ви вже не підходите».

Тоді він змінює голос, телефонує і розказує таку історію, що він студент, якого виключили з інституту, бо він мав деякі проблеми з речовинами, але він такий креативний і він відчуває, що в нього все-все буде гаразд. Йому призначили дату інтерв’ю. Ось, так сказати, приклад ейджизму.

Це мені здається, ми жили в епоху геронтократії, тому що в Радянському Союзі ми не так багато кажемо про ідеологію, але була ще така патріархальна ідеологія, що тільки старий чоловік навіть, якщо він не вміє говорити, як було з Леонідом Іллічем Брежнєвим, але він має щось таке – він має вік, і вік це така вища цінність. А молодь – це «яйце не вчить курку». А те, що яйце має своїх курчат, то це нікого не турбує.

А зараз мені здається, щось інше. Щось по типу революції молоді. І правду сказали, що результати виборів президентських – це приклад революції молоді, революції інтернету, зміни цінностей. І це варто аналізу.

Але я хочу сказати, що в тому, що є у молоді зараз, – це наша провина, провина викладачів, які в 90-ті роки почали їхати в Туреччину, Польщу і зробились челноками, бізнесменами, які покинули школи, викладачі інститутів, які продають дипломні роботи, які продають курсові роботи – пишуть їх за студентів. Вчені-заробітчани, які пишуть кандидатські і докторські.

Ми виховали генерацію. Ми виховали генерацію титулованих людей, які не знають нічого. Нічого вони не знають. І я, як викладач, зараз керую інститутом. Я керував кафедрою багато років і я все це бачив. Я це бачив як систему. І ось зараз чим менше знань – тим більше самовпевненості. І от з тим ми таки будемо мати справу.

Бо колись казав Герберт Спенсер, що моє знання – це як сфера, чим вона більша – тим більша поверхня дотику з невідомим, з тим, що ми не знаємо. А той, в кого знань мало – він впевнений, що він знає все.

Ось зараз я знаю, що вступає в дію мовний закон, який, як мені здається, як я жахаюсь, поглибить цю проблему. Все-таки буде конфлікт між генераціями, але генераціями освічених людей і так званими освіченими людьми.

Може, це трохи один крок вбік, але я думаю, що це дуже складне реальне питання.

Відеозапис експертної дискусії

Модератор – Максим Семенчук

Транскрибовано – Денис Андрущенко, Лідія Асцатрян, Віра Кричковська

Матеріал підготовлено та транскрибовано за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» в межах проекту «Діалоги про згуртованість». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження».