Слідкуйте за новинами

Розрив між поколіннями та згуртованість суспільства. Марія Старожицька

Дата: 20.07.2021

Розрив між поколіннями та згуртованість суспільства. Марія Старожицька

Транскрибовано з відеозапису експертної дискусії «Розрив між поколіннями та згуртованість суспільства»13 липня 2021.

Максим Семенчук: Який механізм у відносинах між поколіннями призводить до протистояння та розриву? Чому зараз цей розрив поглиблюється?

Марія Старожицька: Дякую. Я вважаю, що тут таке питання, чи є взагалі розрив поколінь? Воно теж є дискутивним. Тому що саме розрив з’являється тоді, коли є конфлікт. Коли нове покоління хоче жити інакше. Коли, наприклад, якусь систему цінностей, чи політичних, чи квартира-машина-дача-сім’я як виконання життєвого кредо, змінюється на інше.

Нове покоління вже живе в іншому світі – і технологічно, і з можливостями подорожей по світу, і самореалізації у будь-яких виглядах. Навіть традиційна сім’я змінюється. Тобто відкривається все менше будь-яких заборон.

Якщо в тій же сім’ї покоління старше не сприймає своїх дітей, а також онуків, то це є протестне відокремлення. Якщо є навпаки – сприйняття, розуміння і взаємний розвиток, коли старше покоління, наприклад, розуміє інтереси і цінності нового, поділяє і розвивається, то тут розриву немає. Навпаки – є взаємозбагачення.

Для мене величезним враженням було колись, у 2000-х рр. я брала інтерв’ю у провідника ОУН Василя Кука, командира тоді ще, який пройшов усі підпілля, полони тощо. І у нього був нік «1913» в інтернеті по року народження. Йому було цікаво освоїти нове покоління. У нього була надзвичайна цікавість до життя.

Тобто людина, яка пройшла ті криївки повоєнні, вона вже володіла інтернетом на моєму рівні. І ми з ним обговорювали, як що пересилати, форматувати тощо. Такі люди завжди цікаві. Вони завжди доречні перш за все молодим поколінням. Дякую.

 

Максим Семенчук: Велике дякую! Тож хочу резюмувати, наша розмова йшла навколо швидкої зміни соціальної реальності, і що різні покоління формуються в принципово різних соціальних обставинах.

Давайте трохи поспілкуємося про те, як можна пом’якшити, вирішити цей стан, цю проблему розриву між поколіннями? Як побудувати відносини, щоб вони укріпляли згуртованість суспільства?

Марія Старожицька: Дякую. Що я можу сказати з цього питання? Я сама належу до «покоління Х». Моя старша донька, з якою ми співпрацюємо саме не в династії, а в тандемі, – з «покоління Y», і молодша донька – із «покоління Z». А виховані ми поколінням так званим «мовчазним поколінням», яке дійсно пережило і «діти війни», і подальші всі ці розвали, і Радянський Союз у всій красі. І тому не так багато було того, чим вони з нами ділилися.

Я хочу сказати ось про що. Дійсно, певна різниця поколінь існує. І дійсно, є проблемою саме передача якихось первинних речей. Я хочу сказати ось про що насправді. Наш фільм з Анастасією «Війна химер» – це документальний фільм. Це історія батальйону «Донбас» і бійців-добровольців, які пішли захищати власну державу від ворожої навали.

Хочу сказати про власні дослідження до цього патріотизму. Ті, в кого були дійсно родинні зв’язки, дійсно розуміння саме цієї потреби захисту від зайд, в кого це було в крові, – вони дійсно пішли.

Молоде покоління, для якого всі кордони відкриті, які вже розуміють світ як єдиний світ, і воювати за якусь землю, віддавати життя за уявні кордони – для них це було незрозуміло. Тобто мотивація добровольців не була зрозуміла цьому «поколінню Z», яке живе в дещо інших реаліях, для яких дійсно немає дуже сильного розколу між мовами, між країнами, і розуміння того, що насправді навколо них відбувається.

Вони живуть у власному світі. Цей світ їх повністю задовольняє. І пробитися, щось пояснити якимись іншими словами, ввести їх в інші реалії, пояснити, хто був правий, хто – винний, дуже-дуже важко. Є така проблема. І дійсно, як казали вже тут присутні, спілкування між поколіннями, авторитетні люди, зрозумілі приклади були б, можливо, доречні саме для такого діалогу. Дякую.

 

Глядач: Тут не прозвучало про втрачені покоління, коли в 90-ті був злам. Але я про інше. В 60-х рр. людство втратило напрямок в космос, висадилися на Місяць, а після цього нічого не було. Зараз є новий тренд – в нас фактично кілька мільярдерів, один уже вилетів в космос, інший запускав ракети, третій зараз запускає.

Настільки глобальні надлюдські цілі могли би бути зараз поштовхом для єднання поколінь? Тобто коли є велика ціль, вoна може об’єднати всіх. Тобто на вашу думку, що би могло бути зараз поштовхом як на планетарному так і просто більш локальному для України рівні, який виклик міг би бути об’єднавчим? Дякую.

Анатолій Ткачук: Я можу сказати зараз на свою думку, що найбільший виклик зараз на ціле людство – це кліматична криза. Вона насувається, загострюється і їй абсолютно все одно, хто президент, хто диктатор. Мені здається, що тут варто шукати точку, точку «збору» я називаю, для різних поколінь, різних націй, тому що це велика загроза.

Марія Старожицька: Абсолютно. Я власне взяла мікрофон і хотіла саме це і сказати. Це дійсно те, до чого зараз і молоде і старе покоління мають звернути увагу. Це вже не забаганка, це вже життєва необхідність – зараз включитися у порятунок планети від самих людей, які спричинили на ній вже абсолютно неможливу ситуацію. Власне, працюємо саме над цією темою.

Відеозапис експертної дискусії

Модератор – Максим Семенчук

Транскрибовано – Денис Андрущенко, Лідія Асцатрян, Віра Кричковська

Матеріал підготовлено та транскрибовано за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» в межах проекту «Діалоги про згуртованість». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження».