Тенденції технологічної освіти в новому державному стандарті середньої базової освіти

30 вересня 2020 року, Кабінет Міністрів України затвердив Державний стандарт базової середньої освіти. Документ створює умови для продовження реформи «Нова українська школа» у 5-9 класах з 2022 року.

Про тенденції технологічної освіти в новому державному стандарті середньої базової освіти розповів під час Всеукраїнськго онлайн-семінару «Організація технологічної освіти на базі МРЦ в умовах шкільних коворкінгів» говорив Андрій Терещук, доктор педагогічних наук, завідувач кафедри технологічної освіти, професор Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини.

«У стандарті закладена технологічна освіта, відповідно є технологічна галузь, враховуючи новий стандарт трудове навчання не зникає, всі кращі сторони трудового навчання залишаються, готувати учителя потрібно, такі ресурсні центри, як в Баранівській громаді потрібні, більше того потрібно урізноманітнювати різні форми організації технологічної освіти», – сказав пан Андрій.

Для кого новий стандарт освіти, на кого він орієнтований?

Сучасні технології, розвиток цифрових та інформаційно-комунікаційних технологій приводить до створення нового суспільства, провідною рисою якого є медіа грамотність, відкритість до комунікацій, здатність вносити зміни у власне життя та життя своєї громади.

В цих умовах з’явилося нове покоління людей, готових до змін, які не схильні до накопичення знань, а прагнуть діяти – це покоління Z, яке народилося, коли вже був Інтернет.

Сьогоднішній учень, студент не потребує лекцій, не потребує пояснень, якщо його щось цікавить, він про це дізнається з мережі – прочитає інформацію у вигляді книжки завантаженої з Інтернету чи подивиться відео на ютубі. Такий учень готовий до змін, до комунікації, готовий приносити зміни у власне життя і життя громади, в якій він живе.

В багатьох вчителів, освітян виникають труднощі з поколінням Z, бо вони звикли давати багато теорії, відкривати багато знань. А ці учні, як правило, готові до практичного навчання, вони відкриті до онлайн спілкування, відкриті до всього нового – це переважно візуали. Це люди, які можуть і хочуть бути волонтерами, вони хочуть покращити світ. Їм не потрібно розповідати про певні якісь речі, їх потрібно організувати для діяльності. Зазвичай діти страждають від тої навали знань, товстих шкільних підручників, які звалюються на їхні голови в школі.

Отож, новий стандарт нової української школи орієнтований саме на покоління Z.

Про покоління Z – покоління змін дивіться у короткому відео https://www.youtube.com/watch?v=8N9zFKf9X8o&feature=emb_logo

У чому суть нового стандарту освіти?

Новий стандарт націлений на формування ключових компетентностей як життєвої необхідності для учня. Якщо технологічна освіта, то вона як життєва необхідність, тобто технології для життя. Не для того, щоб виконати навчальну програму. Не потрібно вивчати всі види верстатів чи всі лінії на кресленні. Має бути як життєва необхідність, рівно стільки скільки потрібно учневі для життя.

Покоління Z – це покоління активних дітей, для їхнього активного життя технологій мало не повинно бути.

Тому мова йде, у першу чергу, що за новим стандартом учитель мусить навчитися організувати навчальний поступ, а не оцінювати суму знань.

Учитель в першу чергу має бути організатором, готовим йти за своїми учнями, допомагати їм у їхньому навчальному поступі. Тут ерудиції, знань і вмінь з боку учителя потрібно більше ніж це було раніше.

Які нові тенденції (виклики) з’являться в технологічній освіті з появою нового стандарту освіти?

• Зменшується чітка межа між шкільними предметами, поступово на перше місце виходять компетентності, які будуть інтегрувати навчальний процес, навколо навчальної (практичної) діяльності учня. Якщо раніше ми міркували: «А як виграє предмет від реформи?» «Чи як виграє учитель від реформи?», «Як напишемо підручник?» тощо, то тепер слід міркувати, а чи виграє учень від такої (реформи) освіти? Ця реформа націлена на дітей.
• Учитель мусить бути готовим до інтеграції для роботи на спільний результат нової української школи, і цим спільним (для всіх предметів) результатом є ключові компетентності. Учитель повинен комунікувати, брати активну участь у різних заходах, де збираються вчителі.

Ця практика дуже поширена у фінській освіті, там комунікація вчителів стоїть на першому місці, вчителі діляться досвідом один з одним. І не лише вчителі одного предмету, а різні вчителі-предметники підказують, чим можна посилити той чи інший предмет. І цей погляд свіжий, бо кожен сидить в своїй галузі і думаємо як то нам вийти з того чи іншого положення. А от інтеграція вона може нам в цьому допомогти.

• В технологічній освіті учителю необхідно навчатися оцінювати не проєкт чи виріб чи здатність володіння тією чи іншою технологією, а оцінювати уміння учнів набуті ними у процесі проєктної роботи.

Учителю слід залишити практику працювати на виставку, і постійно хвилюватися за ту частину своєї роботи, яка відповідає за демонстрацію здобутків у вигляді результатів. Якщо говорити про учителя трудового навчання, то він працює на красивий проект, щоб його можна було показати. Проект гарний, то й оцінка гарна, а от уміння учнів, їхні цінності, ставлення, які формуються у них до знань і самі знання залишаються поза увагою, як не дивно. Здавалося б предмет трудового навчання – це практичний предмет, і тут уміння на першому місці, але це лише так здається.

Які уміння бачать вчителі на уроці? А як бачать, то за якими ознаками, за якими критеріями? А як побачили ті критерії, то як оцінюють чи вимірюють ті вміння? Ці питання є досить часто проблемними для вчителя. Бо вчитель звик дивитися на креслення, відповідає кресленню, розмірам деталь виробу чи виріб в цілому, непорушена технологія оздоблення, все можна ставити гарну оцінку. Якщо ми не бачимо умінь, не можемо їх оцінити, а бачимо лише вироби, ми компетентності в дітей не сформуємо. Так само і наскрізні уміння, які є у всіх ключових компетенціях.

• Формувати в учнів ціннісні орієнтації, уміння системно та критично мислити, аргументовано відстоювати власну думку, уміння оцінювати ризики та приймати рішення, уміння працювати на спільний результат, уміння ощадливо використовувати природні ресурси, безпечно застосовувати технології та інструменти в роботі, уміння реалізувати виготовлений виріб тощо.

Інструмент учень застосовує не так майстерно, як безпечно, і сам визначає рівень майстерності, що визначений завданнями проекту.

Ми звикли до майстерності, що це важливіше, важливіше точність обробки, важливіше складність виробу. А насправді ми ж не готуємо учня як в профтехучилищі, ми не даємо йому кваліфікацію. В першу чергу ми маємо підготувати учня до життя, до успішної соціалізації, у цьому напрямку потрібно дивитися і розвиватися.

• Уміння конструювати навчальний процес у школі (уміння читати стандарт, розробляти модельну навчальну програму тощо) для досягнення визначених у стандарті результатів навчання. А для цього сучасному учителю необхідно оволодіти педагогічними технологіями, і в першу чергу формувальним оцінюванням, інтерактивним навчання, проектною технологією та ін. Навчання, організоване учителем, має стати більш прагматичним, націленим на конкретний результат, який прописаний у змісті стандарту. Щоб цей результат можна було побачити у вигляді умінь, в першу чергу, і їх поступ. Учитель має стати інноватором в організації у моделюванні освітнього середовища, підходити до його моделювання інноваційно.

Учитель раніше просто виконував навчальну програму, дотримувався того змісту переліку знань і вмінь, які потрібні.

Це є ази і основа того як повинен працювати вчитель.

Всеукраїнський онлайн-семінар «Організація технологічної освіти на базі МРЦ в умовах шкільних коворкінгів» організовується в рамках проєкту «Молодіжний кластер органічного бізнесу Баранівської ОТГ», що реалізують Баранівська міська рада, Інститут громадянського суспільства та ПП «Галекс-Агро» за фінансової підтримки Європейського Союзу в рамках Ініціативи ЄС «Мери за економічне зростання».