Відновлення, відбудова чи відродження? Роздуми щодо сенсу термінів та їх застосування.

Впродовж останніх двох років у суспільно-політичному дискурсі значної уваги набула тема «відновлення України». Вона є досить помітною не тільки у медіа, але й викликає жваве обговорення на різноманітних публічних майданчиках між громадськими діячами, політиками, чиновниками та законодавцями.

Інтерес і актуальність теми цілком очевидні – російська «федерація» планомірно та послідовно здійснює історично притаманне їх «елітам» варварське знищення нашої держави і української нації, однак цього разу з використанням небачених раніше засобів і можливостей. І ця відверта геноцидна агресія, нажаль, здійснює багатовимірний негативний, а подекуди і катастрофічний вплив на усі сторони нашого суспільного буття. Тому цілком природньо, що різні актори/суб’єкти обмірковують і публічно пропонують власні ідеї, рецепти, плани, концепції «відновлення» знищеного, аж до підготовки відповідного законодавства[1].

Разом з тим, аналіз нинішньої ситуації дає можливість зробити декілька проміжних висновків, а саме – наша країна виявила стійкість і вистояла, і вочевидь, за допомогою партнерів, має можливості рано чи пізно відновити суверенітет на всій своїй території; Україна за жодних обставин уже ніколи не повернеться до попереднього стану – умовно початку 2014 року; для виживання та можливого розвитку ми, як нація, маємо здійснити глибокі внутрішні трансформації у ситуації хиткого і мінливого світопорядку, виходячи передовсім із власних ресурсів та спроможностей.

Ці висновки формують певну рамку того процесу відбудови/реконструкції/створення нового, який у нас зазвичай називають «відновлення» – а саме: ми не знаємо і не знатимемо у найближчій часовій перспективі територіальних меж, які зможемо утримати/ відвоювати, натомість маємо чітке розуміння тієї обставини, що у територіальному вимірі Україна складатиметься із трьох основних макрорегіонів[2], таких, як фронтир (де є значні безпекові ризики), опори і тилу, ймовірно, аж до повної дезінтеграції того утворення, яке нині зветься рф.

По друге, відбудова у час війни має, насамперед, звужуватися до відновлення/побудови об’єктів критичної інфраструктури, яка забезпечуватиме безпеку і життєдіяльність і, вочевидь, вона має здійснюватися з власною особливістю для трьох зазначених макрорегіонів. І визначальним, наріжним каменем при ухваленні рішення про відновлення тут має бути демографічна ситуація та спроби/намагання поліпшити або збалансувати її для забезпечення на цих територіях життя.

По третє, тільки продискутований і схвалений на національну рівні план докорінних трансформацій має визначати зміст, шляхи на засоби відбудови /відновлення, а не навпаки[3]. Адже цілком зрозуміло, що Україна стала жертвою агресора, серед іншого, саме тому, що її розвиток з часів відновлення незалежності до 2014 року не демонстрував очікуваних сподівань і негативно контрастував навіть у порівнянні з більш успішними і кмітливими сусідами. Ми передовсім шаленими темпами втрачали Україну насамперед у людському вимірі.

А тепер від узагальнень до більш конкретного і простішого, а саме до згаданого на початку статті терміну «відновлення».

Розпочинаючи міркування щодо «відновлення», важливо визначитися з цим терміном. У ширшому, філософському розумінні «відновлення» може означати і стан, і дію/процес. У розумінні процесу, «відновлення» означає повернення об’єкта, що зазнав змін до попереднього стану. Це, зокрема, підтверджується визначеннями, які є у чинній нормативно-правовій базі. Зокрема:

«Відновлення – процес переведення об’єкта в працездатний стан із непрацездатного»[4].

«Відновлення – подія, яка полягає в тому, що після усунення несправності об’єкт знову відновлює здатність виконувати потрібну функцію»[5].

Отже з урахуванням зазначеного вище, застосовувати термін «відновлення» до процесу післявоєнної відбудови у галузевих вимірах та навіть на регіональному рівні, тим паче України в цілому, є не зовсім некоректним, оскільки відновити багато чого із зруйнованого вже неможливо, а в окремих випадках й недоцільно.

Тим паче, що у більшості випадків мова йде власне про відбудову чи нове будівництво замість зруйнованого.

Проте варто відзначити, де, на наш погляд, цей термін слід використовувати цілком коректно і доречно. Для цього варто звернути увагу на такий феномен, що продемонстрували окремі громади, міста, спільноти, особистості, а саме виявили неочікувану стійкість до усіх тих випробувань, які були принесені в нашу країну із широкомасштабним вторгненням 24.02.2022 р. (бойовими діями, окупацією, ракетними обстрілами).

Концепт стійкості (resilience) передбачає критерії, які визначають її стан, а саме – надійність, резервування, абсорбування та адаптивність (пасивні), а також діяльнісні – реагування та відновлення (активні). Саме тому вчасно відновлений водогін, міст, інший об’єкт критичної інфраструктури, є важливою складовою забезпечення стійкості спільноти, громади, міста.

До речі, саме так термін «відновлення» розуміється й у «Методиці проведення обстеження та оформлення його результатів», яка була розроблена свого часу Міністерством розвитку громад та територій України. Там зазначено таке:

«Відновлення – сукупність робіт на об’єкті, пошкодженому внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів (далі – пошкодженому об’єкті), що виконується (в тому числі поетапно) з метою досягнення експлуатаційного придатного стану такого об’єкта шляхом поточних, капітальних ремонтів об’єкта (частин об’єкта) або реконструкції об’єкта (відокремлених частин об’єкта)» [6].

Отже, підсумовуючи вищезазначене, на наш погляд, термін «відновлення» можемо коректно застосовувати, коли кажемо про відновлення певних об’єктів, насамперед, інфраструктурних, інженерних тощо, але коли йдеться про складніші системи – громади, міста, території, регіони, галузі, Україна як держава,  можливо більш доречним був би термін відродження? Тим паче, що в українській мові «відродження» означає не просто «відновлення» до попереднього стану, а розвиток, розквіт, зростання після періоду занепаду[7].

Можливо таки варто подумати над термінологією. Адже спочатку було слово. «І сказав Бог «Нехай буде світло!». І засяяло світло!»

[1] https://mtu.gov.ua/news/35549.html

[2] https://www.csi.org.ua/news/pro-terytorialni-pidhody-do-realizacziyi-derzhavnoyi-regionalnoyi-polityky-vymusheni-makroregiony/

[3] https://www.pravda.com.ua/articles/2024/04/12/7450667/

[4]  Про затвердження Положення про порядок розслідування та обліку порушень в роботі атомних станцій  Держатомрегулювання України; Наказ, Положення, Форма, Вимоги від 01.12.2004 № 184

[5]  Про внесення змін до Інструкції про розслідування і облік технологічних порушень на об’єктах електроенергетики і в об’єднаній енергетичній системі України Мінпаливенерго України; Наказ, Інструкція, Перелік, Повідомлення, Акт, Звіт, Форма, Форма типового документа від 29.12.2008 № 668

[6] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0898-22#Text

[7] http://surl.li/sxrdk