Єдність у розвитку! Записки з однойменного круглого столу

У приміщенні Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД) 20 червня пройшов круглий стіл, присвячений підготовці Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2027 року, організаторами якого були Мінрегіон, НІСД та Інститут громадянського суспільства. Таке поєднання організаторів є досить цікавим, по суті це відповідає ідеології регіонального розвитку, коли у його плануванні беруть участь різні суб’єкти з різних секторів суспільства.

В заході взяли участь Віце-прем’єр-міністр, міністр регіонального розвитку та житлово-комунального господарства України Геннадій Зубко, перший заступник міністра регіонального розвитку В’ячеслав Негода, генеральна директорка Директорату регіонального розвитку Олена Бойко, представники інших міністерств та відомств, експертного середовища, наукових установ, міжнародної технічної допомоги та громадських організацій.

Актуальність круглого столу обумовлена як стартом робіт над Державною стратегією регіонального розвитку 2027, так і зміною політичних еліт на тлі посилення відцентрових настроїв в Україні. Тому за словами Василя Яблонського гасло: «Єдність у розвитку!» є знаковим. Державна регіональна політика має бути не тільки політикою економічною, вона має орієнтуватися на творення згуртованості України як ключового елементу стабільності та безпеки держави. Для Європейського Союзу згуртованість є давно звичним терміном. Український же політикум вперше заговорив про згуртованість в умовах війни з Росією.

Адже саме відсутність єдиного українського простору в межах всієї території України, слабкість державних інституцій та орієнтація українського політикуму на власний інтерес Росії на відновлення імперії стали причиною війни 2014 року.

ДСРР2020 була ухваленою в 2014-му. Пройшло п’ять років… Готується ДСРР2027. Тому зараз варто підбити певні підсумки і здійснити майбутнє планування.

Що відбулося за цей період? Чи були досягнуті цілі регіонального розвитку? Які нові виклики та завдання постали перед Україною? Що очікувати в середньостроковій перспективі? Про все це говорилося на круглому столі. Високий інтелектуальний рівень та фаховість учасників заходу зробила розмову цікавою, багатоплановою та конструктивною.

Робоча група з розробки Державної стратегії регіонального розвитку була створена при Мінрегіоні ще в лютому цього року. А тому, за словами В’ячеслава Негоди «Сьогоднішній круглий стіл – це проміжна робота стосовно визначення поточних кроків, які ми реалізуємо в підготовці нового документа. Хочемо почути зауваження, пропозиції, критику…Захід для Міністерства в такому форматі є надзвичайно важливим…Ми привернули увагу всіх представників влади, щоб розробити не просто черговий документ, який після прийняття ляже товстим томом і, по якому ми будемо звітувати».

«Час швидко змінюється, змінюються виклики, а тому слід своєчасно на них реагувати», – відмітив Геннадій Зубко. «Якщо говорити про єдність України в умовах децентралізації, то потрібно забезпечити сполучення центру з периферією. Сьогодні малий і середній бізнес не відчув уваги з боку держави. Нам потрібно залучити бізнес до регіонального розвитку. Дати поштовх згуртованості країни і дати базу для розвитку малого і середнього бізнесу».

Продовжуючи розмову, Василь Яблонський – висловив сподівання, що нова влада уникне синдрому «розпочинати історію із себе», адже є серйозні напрацювання, які мають стати фундаментом наступного етапу розвитку. На його думку, розкрити потенціал децентралізації може тільки адекватна регіональна політика. (Загалом чи не вперше на такому заході децентралізація та регіональний розвиток згадувались в парі, а не кожен сам по собі. Це дійсно важливо – конвертувати можливості від децентралізації у розвиток регіонів та громад).

Головне зараз завдання, яке перед нами стоїть – підвищити темпи нашого економічного зростання на основі конкурентного розвитку регіонів та громад не допустивши при цьому відцентрових процесів. В умовах гібридної війни, яку веде Росія, програмуючи майбутню політику необхідне створення карти ризиків і викликів та розробка рекомендацій щодо адекватного реагування на виклики.

В’ячеслав Негода нагадав присутнім, що децентралізація розпочиналася паралельно із змінами підходів до регіонального і місцевого розвитку. Нам потрібно через розвиток забезпечити єдність України.

Створене впродовж останніх років законодавство є достатньо якісним підґрунтям для розвитку регіонів. Для реалізації Державної стратегії регіонального розвитку 2020 вперше залучені кошти технічної допомоги ЄС в розмірі 55 млн. Євро (відома, як бюджетна підтримка регіонального розвитку). Аналіз індикаторів щодо виконання ДСРР2020 показує, що досягти їх у своїй більшості не вдалось і на те є різні причини.

Прикро, але знову були озвучені ті ж виклики, які стояли перед державою 5 років тому: війна, слабкість інституцій, недостатньо конкурентоспроможна економіка, демографічна ситуація, недостатній професіоналізм влади та інституцій. «Криза довіри до влади – це системне питання, пов’язане із сферою інформаційної політики, комунікацій з громадам», – відмітив Пан Негода. Він говорив про важливість збереження інституційної пам’яті, а також про необхідність адекватної потужної інформаційної підтримки всіх процесів, які відбуваються в Україні. «Навіть те, що робиться не відображається на рівні засобів масової інформації. Ми починали децентралізацію з відеороликів, їх повсюди крутили в потягах і т. д. Так має бути стосовно згуртованості держави, решти питань регіонального розвитку»,- відмітив посадовець.

Ним було звернуто увагу на два стратегічних документи: Державну стратегію регіонального розвитку та Генеральну схему планування території України, які, на жаль, не узгоджуються між собою. Він висловився за те, що Державна стратегія регіонального розвитку має бути доповнена Генеральною семою планування території України.

Директор з науки та розвитку Інституту громадянського суспільства Анатолій Ткачук зробив презентацію (яку можна переглянути за посиланням), яка була побудована на основі історичного та європейського досвіду регіонального розвитку та українських реалій. Низка карт, які були показані у презентації, добре ілюструють проблеми міжрегіональних відмінностей в Україні і загрози, які можуть виникнути при застосуванні референдумних технологій.

А. Ткачук відмітив, що згуртованість, єдність, міжрегіональне співробітництво – це те, на що ми не звертали уваги протягом багатьох років. Не згуртованість України, зовнішні впливи, дивна інформаційна політика ЗМІ стимулювали міжрегіональні суперечності та відцентрові процеси.

Тому ДСРР2027 має реалізовуватись через державні програми, які б впливали на всю територію України, формували загальноукраїнську єдність і для цього потрібні відповідні фінансові інструменти.

Сьогодні Україні потрібен документ з регіонального розвитку, який був би логічним, відповідав на виклики, з чіткою ієрархією, зрозумілим і прогнозованим фінансуванням. Треба зробити ДСРР2027 дуже конкретну, яка буде спиратися на існуючу ситуацію і на ті чинники, які впливають. Адже ми маємо затухаючі промислові райони, прискорене зростання невеликих міст в зоні великих міст тощо. Все це потрібно врахувати.

«Якщо говорити про децентралізацію, то протягом  2014-2019 років в Україні зроблено багато, але проблема полягає в несформованості інформаційного простору, який орієнтований на негатив, а не позитив. Проведено у громаді десятки кілометрів водогонів, відремонтували школи і дитячі садки, освітили вулиці. А люди кажуть: так нічого ж не змінюється, все тільки погіршується! Віртуальний негатив замінив реальний позитив. Тому робота з людьми, правильна комунікація, орієнтація на позитив, віра у досягнення – це новий фронт боротьби на людину», – сказав Анатолій Ткачук.

Ткачук також вернув увагу і на Схему планування території України, яка сьогодні не враховує ситуацію, що існує: втрачено Крим, окупована частина Донбасу, що змінило транспортні потоки, створило додаткові тиски на існуючу дорожню інфраструктуру, яка швидко руйнуються. Тому потрібні нові траси, нові залізниці, які враховують ці реалії.

У нас є купа міністерств, які мають свої інвестиційні проекти. Потрібно врахувати те, що відбулося і тренди, які видно. Інвестування має бути взаємодоповнююче. «Тому координація – наше все!»

На прикладі Хмельницької області Анатолій Ткачук показав як секторальна стратегія не співвідноситься з державною, регіональною та із схемою планування.

Отже, надання Мінрегіоном висновку відповідності регіональної стратегії державній – це правильно і важливо.

«Добре, що ми почали відкрито говорити про згуртованість, як ключовий показник державної регіональної політики. Згуртованість – базована на розвитку є нашою новою ідеологією. Наздогнати Польщу ми можемо через правильні стратегічні і регіональні цілі, а не через політичні вподобання!»

Розкриваючи ризики пов’язані із демографічними проблемами, Елла Лібанова, директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України, загострила увагу на тому, що метою будь-якої ідеї чи розробки документу має бути поліпшення якості життя населення. Якщо цього не має, то все, що робиться не має сенсу.

«Сьогодні посилюється регіональна асиметрія, насамперед ринку праці. Це світова проблема. Робочі місця концентруються в одній частині, а робоча сила живе в іншій. І це було б нормально, якби не слабка транспортна логістика. Ми спостерігаємо неймовірне зрушення в питанні відновлення доріг, але на місцевому рівні доріг часто просто не має. Де дорога Чернівці-Ужгород? Якби з Донецька до Львова можна було добратися за 5-6 годин, не виникла б ситуація на Донбасі. А що відбувається через асиметрію розвитку на кордоні з Румунією, Угорщиною, Словаччиною? Так, це інші ситуації ніж на сході, але тут свої ризики: тінізація доходів, процвітання контрабанди, орієнтація на зайнятість за кордоном. Населення очікує гроші від мігрантів, що призводить до демотивації відношення до роботи. Питання в тому, що на законодавчому рівні не прописана система «стримування і противаги». Що ми можемо зробити на Заході України, де посилюються ризики федералізації?… Що може стати на заваді? Виключно розвинене громадянське суспільство». Блискуча промова із точним діагнозом проблем!

В своєму виступі пані Лібанова також зачепила проблему розселення сільського населення як такого. Відмітила, що існує дві тенденції: вберегти всі села, забезпечивши людей роботою (що нереально), стимулювати сучасну систему розселення, де люди житимуть в селі, а працюватимуть в місті.

«В Україні 1/3 населення проживає в селі. Забезпечити їх всіх роботою неможливо. Аграрна країна приречена на бідність. В цьому контексті потрібна Державна стратегія, яка б передбачила як треба розміщати виробництва, як забезпечувати логістику, комунікації?»,- зауважила Елла Лібанова.

Юрій Третяк, керівник групи радників з підтримки впровадження державної регіональної політики в Україні Програми «U-LEAD з Європою», зупинився на питанні конкурентоспроможності регіонів. Яким чином зробити конкурентоспроможною економіку регіонів, коли 30% валового регіонального продукту сконцентровано в Києві.

З 2012 по 2017 роки зросла диспропорція в регіональному розвитку. Проблеми економічного розвитку поглибилися. Не має інноваційної продукції, відсутнє інноваційне управління. Державна стратегія має показати в які території слід вносити інвестиції, відійти від компенсаційної логіки, яка не дає результатів.

В своєму виступі пан Третяк надав рекомендації щодо заходів з підвищення конкурентоспроможності регіонів. Зокрема звернув увагу, що Міжвідомча координаційна комісія, яка прописана в Законі, має узгоджувати на предмет відповідності Державній стратегії регіонального розвитку і схемі планування території.

Більш предметно питання активізації роботи Міжвідомчої комісії та виведення її на якісно інший рівень розкрила у своєму виступі генеральна директорка Директорату регіонального розвитку Олена Бойко. Вона звернула увагу на необхідності підвищення ролі та статусу Міжвідомчої координаційної комісії з питань регіонального розвитку. Надзвичайно важливим домогтися ,щоб її рішення були обов’язкові до виконання. Адже Державна стратегія регіонального розвитку, за словами Негоди – це дороговказ для координації роботи. Також пані Олена зупинилася на важливості функціонування Агенцій регіонального розвитку. Наразі створено 19 агенцій, однак в реальності ефективно працює лише 8-9.

Ярослав Жаліло, заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень, говорив про важливість формування позитивної регіональної ідентичності. На його думку, єдність у громаді і території може бути забезпечена через економічний чинник. «Регіональна ідентичність – це стійкість в умовах стресів!», – наголосив він.

Одне із важливих питань, які прозвучали на круглому столі – це важливість планування. Іван Шпилевський, директор Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст «ДІПРОМІСТО» імені Ю.М.Білоконя, як фахівець в цій сфері більш детально зупинився на ньому.

Сьогодні нам потрібно планування громад, який буде враховувати інтереси не тільки громад, а й регіональні та державні інтереси. Територія України може розвиватися гармонійно й сплановано. Громади повинні мати достатню інформацію щодо земельного кадастру, планування має здійснюватися на аналізі потенціалу.

Стратегія розвитку і просторове планування мають розроблятися паралельно Стратегія має графічно лягати на схему планування. Для залучення інвестицій слід знати демографічну ситуацію – вік, фах, і т.д.; фінансовий потенціал – не кожна інвестиція є благом для території. Інколи вона може стати великою проблемою, – зауважив виступаючий. Коли порахувати інвестиції і втрати, то треба зважити, що переважає. Він пригадав історію на Закарпатті, коли хотіли побудувати 60 міні ГЕС, не проаналізувавши наслідки – втрат в економічному, соціальному, рекреаційно-туристичному секторах. Прийшлося докласти чи малих зусиль, щоб відвернути загрозу. А тому Генеральна схема планування території має лягти в основу Державної стратегії регіонального розвитку. Нинішня Генеральна схема планування, яка діятиме до 2020 року, не відповідає сьогоднішнім викликам і завданням, пов’язаним із війною, втратою територій тощо.

Старостенко Наталія, керівник сектору регіонального розвитку та бюджетної підтримки Представництва Європейського Союзу в Україні, висловила думку про необхідність залучення регіонів та місцевої влади до розробки Державної стратегії регіонального розвитку, щоб у них формувалася свідомість того, що все, що робиться на місцях має узгоджуватися з інтересами держави в цілому. Тільки так може забезпечити гармонійний розвиток територій. На жаль, сьогодні ми маємо ситуацію, коли громади при розробці проектів керуються виключно містечковими інтересами.

Були ще цікаві коментарі, запитання-відповіді. Загалом обговорення ідеології для ДСРР2027 було дуже цікавим та фаховим.

П.С. Ось так і мають проходити обговорення та напрацювання документів державної ваги. Тоді і довіра до влади з’явиться, та й документ буде матиме практичне значення.

Наталя Рохова