Слідкуйте за новинами

Адміністративно-територіальні зміни 1959-1964 років.

Дата: 08.05.2009

Адміністративно-територіальні зміни 1959-1964 років. Ліквідація та укрупнення районів областей, утворення промислових районів, укрупнення сільських районів.

Цей період характеризується бурхливими змінами усіх сфер життя Радянського Союзу, а відтак і Української РСР.
Після смерті Сталіна, демонтажу «культу особи», приходу до вищого керівництва держави Микити Сергійовича Хрущова в Радянському Союзі з’являється нова ідея «догнать и перегнать Америку» (ДІП).

Під цю ідею вище керівництво держави впроваджує все нові й нові реформи. Будь-які грандіозні реформи, пов’язані із змінами в економічній системі потребують зміни у системі управління, що в свою чергу відбивається на адміністративно-територіальному устрою.

Після війни адміністративно-територіальний устрій України продовжував постійно змінюватись, хоча системних змін не було. Зросла кількість районів, кількість сільрад, в першу чергу через утворення невеликих районів та сільрад у Західній Україні для боротьби з національним підпіллям ОУН-УПА, оскільки нові адміністративно-територіальні утворення ставали базою для роботи органів МГБ та встановлення тотального контролю за місцевим населенням.

Так станом на 1946 рік в Україні було 750 районів та 16435 сільрад. Це надто багато, як для України і тому кінець 50-тих років можу увійти в історію, як старт великої адміністративно-територіальної реформи, яка проте також не була ретельно підготовленою і не змога повністю виконати поставленні перед нею завдання. Після зняття з посади Хрущова та завершення його експериментів у зміні системи економічного районування держави та планування економічного розвитку у прив’язці до територій значна частина змін в адміністративно-територіальному устрою, які відбулись за Хрущова знову були скасовані.

Для повного розуміння всіх тих змін, спершу наводимо сухі числа. Отже, в продовж цього періоду в Україні відбулись наступні зміни:

Всі території ліквідованих районів, передавалися до складу інших районів в межах області. Щоб не заглиблюватися в ліквідаційні процеси радянської України, розглянемо лише передачі сільрад до складу інших областей, що в свою чергу змінювало склад області та розформування Дрогобицької області.

Отже, територія Дрогобицької області перейшла до складу Львівської області, Рада Міністрів УРСР встановлювала порядок передачу промислових підприємств Дрогобицької області з підпорядкуванням раднаргоспу Станіславського економічного адміністративного району в підпорядкування раднаргоспу Львівського економічного адміністративного району і справ Дрогобицької області – Львівській області, згідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР (далі ВРУРСР)№111, від 21 травня 1959року.

Указом Президії ВРУРСР №117 від 25 червня 1959р. передано 2 сільради Деражнянського району з складу Хмельницької області до складу Барського району Вінницької області.

Указом Президії ВРУРСР №119 від 10 липня 1959р. передано 3 сільради Охтирського району Сумської області до складу Зіньківського району Полтавської області.

Наступні Укази мотивують передачі сільрад «клопотанням населення яке підтримане районними та обласними організаціями», так Указом Президії ВРУРСР №184 від 30 грудня 1959р.  передано Волівську сільраду Чечельницького району Вінницької області до складу Балтського району Одеської області, Указом №185 від 30 грудня 1959р. Пастирську сільраду разом з Ново-Миргородським районом Черкаської області передано до складу Ново-Миргородського району Кіровоградської області.

Утворення промислових районів, укрупнення сільських районів.

Програма ДІП(догнати і перегнати) викликала до життя ще одну новацію у управлінні – утворення паралельних обласних рад за «галузевим принципом», правда ця ідея матеріалізовувалась за ініціативою мас.

Для «ще більш широкої участі мас в управлінні громадськими справами та дальшого удосконалення керівництва народним господарством» Указом Президії ВРУРСР №29 «Про утворення обласних (промислових) і обласних (сільських) Рад депутатів трудящих УРСР» від 30 грудня 1962року були утворенні обласні (промислові) і обласні (сільські)  Ради депутатів трудящих та їх виконкоми за виробничим принципом в таких областях: Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Запорізькій, Київський, Кіровоградській, Кримській, Луганській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Сумській, Харківській, Хмельницькій, Черкаській та Чернігівській. У Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Ровенській, Тернопільській і Чернівецькій областях зберігались єдині області Ради депутатів трудящих та їх виконкоми.

Указом Президії ВРУРСР №30 «Про утворення промислових районів і віднесення деяких міст республіки до категорії міст обласного підпорядкування» від 30 грудня 1962р. були створенні наступні райони: Поліський – Київської області з центром в селищі міського типу Поліське; Верховинський – Івано-франківської області з центром в селищі міського типу Верховина.

Указом Президії ВРУРСР № 35 «Про укрупнення сільських районів Української РСР» від 30 грудня 1962р сільські райони УРСР укрупнювались до розмірів територій виробничих колгоспно-радгоспних управлінь і замість існуючих районів було створено 231 район.

Однак вже в 1965 році Указом Президії ВРУРСР №64 «Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР» від 4 січня 1965року в зв’язку з об’єднанням промислових і сільських обласних рад депутатів трудящих України та враховуючи пропозиції про розукрупнення районів створено 393 райони.

Для зручності порівняння:

Область Кількість районів Указ Президії ВРУРСР № 35 Кількість районів Указ Президії ВРУРСР №64 Кількість районів станом на 02.04.2009
1. Вінницька область 13 19 27
2. Волинська 7 12 16
3. Дніпропетровській 12 20 22
4. Донецький 9 15 18
5. Житомирській 11 16 23
6. Закарпатській 5 11 13
7. Запорізькій 10 17 20
8. Івано-Франківській 6 12 14
9. Київській 12 19 25
10. Кіровоградській 12 18 21
11. Кримській 10 12 14
12. Луганській 9 15 18
13. Львівській 11 16 20
14. Миколаївській 9 16 19
15. Одеській 14 20 26
16. Полтавській 14 19 25
17. Ровенській 7 12 16
18. Сумській 10 16 18
19. Тернопільській 9 14 17
20. Харківській 13 20 27
21. Херсонській 10 15 18
22. Хмельницькій 10 16 20
23. Черкаській 10 16 20
24. Чернівецькій 6 9 11
25. Чернігівській 12 18 22
26. РАЗОМ 231 393 490

Указ Президії ВРУРСР «Про об’єднання обласних промислових і обласних сільських Рад депутатів трудящих Української РСР»  від 01 грудня 1964року скасовував Указ №30 «Про утворення промислових районів і віднесення деяких міст республіки до категорії міст обласного підпорядкування» від 30 грудня 1962р і створював єдині обласні Ради депутатів трудящих у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Запорізькій, Київській, Кіровоградській, Кримській, Луганській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Сумській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській і Чернігівській областях.

Указ Президії ВРУРСР «Про порядок найменування і перейменування областей, районів, міст та інших населених пунктів і вирішення деяких питань адміністративно-територіального поділу УРСР» встановлював, що найменування і перейменування областей,  районів, міст, селищ і сіл республіки провадиться Президією Верховної Ради УРСР за поданням виконавчих комітетів обласних і міських (міст республіканського підпорядкування)  Рад депутатів трудящих. Перейменування населених пунктів, у яких розміщенні поштово-телеграфні установи або залізничні станції, провадиться Президією ВРУРСР з попереднім повідомленням відповідно Міністерство зв’язку СРСР або Міністерства шляхів СРСР.

Найменування областей, районів, міст, селищ і сіл встановлюється виходячи з географічних, історичних, місцевих природних та інших умов з врахуванням побажань населення. При найменуванні і перейменуванні адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів не допускається присвоєння селам і селищам таких найменувань, що вже є на території області, а містам і районам-таких, що є в республіці.

Зміна меж районів у зв’язку з передачею території сільради та окремих населених пунктів до складу інших районів або підпорядкування міськрад в межах області, віднесення населених пунктів до категорії селищ міського типу і зміна їх меж, утворення нових, об’єднання і ліквідація існуючих сільрад, визначення і перенесення їх адміністративних центрів і зв’язане з цим найменування і перейменування сільрад, а також об’єднання населених пунктів сільської місцевості і виключення з облікових даних сіл та селищ провадиться виконавчими комітетами обласних і міських (міст республіканського підпорядкування) Рад депутатів трудящих. Рішення виконкомів обласних та міськрад в питаннях адміністративно-територіального поділу набувають чинності через 10 днів після опублікування повідомлень про них у «Відомостях Верховної Ради УРСР».

В додатку до Указу визначається, що на території України всі населені пункти відносяться до міських та сільських, реєстрацію яких проводить виконком відповідної ради.

Міськими поселеннями вважаються: міста республіканського, обласного, районного підпорядкування і селища міського типу, сільськими  поселеннями-села і селища.

До міст  республіканського підпорядкування віднесенні міста з числом населення понад 500 тисяч жителів.

До міст обласного підпорядкування – понад 50 тисяч жителів, але в окремих випадках кількість мешканців може бути менше ніж 50 тис. жителів за умови що ці поселення мають велике промислове і культурно-політичне значення та мають близьку перспективу для дальшого економічного розвитку.

До міст районного підпорядкування не менше 10 тисяч жителів, з яких переважну більшість становлять робітники, службовці та члени їх сімей.

До селищ міського типу можуть бути  віднесенні населені пункти, розташовані навколо промислових підприємств, будов, залізничних вузлів, гідротехнічних споруд, санаторіїв та інших стаціонарних лікувальних та оздоровчих закладів, якщо ці поселення благоустроєні і налічують понад 2 тис. жителів, з яких не менше 60% становлять робітники, службовці та члени їх  родин.

Всі інші населенні пункти, що не віднесенні до категорії міст і селищ міського типу, незалежно від їх адміністративної підпорядкованості, вважаються сільськими поселеннями-селами або селищами.

 Проміжний висновок:

Реформи адміністративно-територіального устрою, проведені в кінці 50-тих початку 60-тих років минулого століття, хоча остаточно не були реалізовані, але значно скоротили кількість адміністративно-територіальних одиниць і спробували закласти підвалини для економічного планування регіонального розвитку за участі та під відповідальність місцевого керівництва. Поряд із позитивними здобутками ці реформи підтвердили також волюнтаризм авторитарного режиму, який через створення сільських та промислових рад фактично порушив принцип єдності юрисдикції органів місцевого самоврядування (якими є обласні та районні ради) і не отримав жодного позитивного від цього ефекту.

Роман Ткачук, 07.05.09

Поділитися