Про глобальний саміт громадянського суспільства у Стокгольмі 10-12 травня 2015 року “Формування громадянського простору»

Про саміт

Міжнародний центр некомерційного права із міста Вашингтон США періодично проводить глобальні форуми, присвячені проблемам розвитку в першу чергу юридичної бази для громадянського суспільства у нинішньому світі. В Стокгольмі це вже був 3-й такий форум.

Третій форум за своїми масштабами перевершив попередній, який відбувся 2011 року у Стамбулі. На форумі було представлено понад 80 країн з різних континентів.

Програма саміту щоразу дещо змінюється, оскільки перед громадянським суспільством в різних країнах світу весь час постають нові виклики і на них потрібно певним чином реагувати.

На початку саміту організатори провели електронне анкетування учасників, що змінилось за час від попереднього форуму: ситуація з регулювання громадянського суспільства в державах поліпшилась, погіршилась чи залишилась без змін. Відповідь вразила організаторів. Близько 80% учасників сказали, що ситуація в країнах погіршилась. Фактично відбувається певна інвазія урядових інституцій на громадянське суспільство, правове регулювання діяльності ОГС ускладнюється, контроль держави посилюється.

Мені довелось поспілкуватись з деякими учасниками саміту із Мексики, Індії, Бурунді, Палестини, Аргентини і з країн колишнього СРСР – Росії, Таджикистану, Азербайджану, Грузії, Молдови, Білорусії, Узбекистану.

Про громадянське суспільство та наступ на нього

Ми досить часто розказуємо нашим партнерам про наші негаразди, наші проблеми. Так було завжди і в секторі громадських організацій: ускладнене законодавство, проблеми з перевірками, ускладнена реєстрація. Періодично ці проблеми або спрощувались (наприклад впродовж 2005-10 років) або навпаки загострювались, як це сталось в 2012-13 роках.

Сьогодні, коли в Україні громадянське суспільство та самоорганізація громадян набули широкого поширення і стали дуже впливовими в суспільстві нам виглядає дивним багато обмежень та обтяжень щодо подібних організацій в різних країнах світу. Причому це не тільки країни Африки та Азії, але й наші найближчі сусіди – Російська Федерація та Білорусь, пострадянські країни Середньої Азії.

Про загальні проблеми реалізації права на свободу асоціацій, чи процедури реєстрації ОГС навряд чи варто говорити, оскільки вони для України в принципі ніколи не були надто складними, дивно, що ще є країни, де реалізувати ці фундаментальні громадянські права не так уже просто.

Цікаво побачити, як національні уряди борються із поширенням впливу ліберального демократичного світу на свій національний громадянський простір. Тут вони придумали два способи боротьби:

Перший – це позбавлення права ОГС отримувати фінансування з-за кордону через присвоєння таким організаціям статусу – «іноземний агент». По суті, це таке собі «маркування», яке має показувати усім, що ця організація є не бажаною для спілкування. На перший погляд виглядає, що особливих обтяжень в деяких країнах такий статус не створює (наприклад у Росії). ОГС може залишатись в реєстрі неприбуткових організацій, не сплачує податки на рівні із іншими організаціями, які не є «іноземними агентами». Проте, така організація не може працювати з державними органами чи органами місцевого самоврядування, вона подає звіти щоквартально, а не щорічно до реєструючого органу. Вона зобов’язана проводити щорічний аудит наймаючи для цього сертифіковані аудиторські компанії. Часто інші ОГС бояться співпрацювати з такими «іноземними агентами» аби на них не впала підозра у не лояльності до влади.

Другий – це розпливчате обмеження щодо заборони займатись «політичною діяльністю». Держава встановлює, що організації громадянського суспільства не мають права займатись «політичною діяльністю». Проте така діяльність визначається надто широко. Від проведення публічних акцій до соціологічних досліджень, від видання власного періодичного видання до моніторингу та оцінки діяльності владних органів. Організації, щодо яких виникла підозра у «політичній діяльності» не просто стають «маркованими», як у випадку з «іноземними агентами», вони просто підлягають розпуску.

Третій – підозра у співпраці з екстремістськими та терористичними організаціями. Як правило, така підозра є вкрай небажаною для організації, оскільки тут може закінчитись не тільки забороною діяльності такої організації, але й кримінальним переслідуванням її учасників. Такі підозри застосовують в першу чергу до правозахисних організацій, а також організацій меншин, особливо коли серед меншин є організації радикального характеру, які протистоять національному уряду.

Фактично зараз у світі це такий собі універсальний набір для боротьби з неугодними громадськими організаціями. Тут варто зауважити, що уряди авторитарних держав добре комуні кують між собою у пошуках досвіду для обмеження можливостей громадянського суспільства, оскільки вбачають у цьому велику загрозу для свого існування.

І за цим показником зараз відбувається певна сепарація різних частин світу. Демократичні країни мають та розвивають надалі громадянське суспільство, а країни авторитарні роблять все для того, аби зупинити такий розвиток чи зробити громадянське суспільство ручним, використати його там де держава не може нічого зробити і перекласти на нього ще й відповідальність.

Коментар: під час презентації розвитку громадянського суспільства та проблем із обмеженням права на свободу асоціацій, походів та демонстрацій було показано відеоряд з різних країн світу. Тут була Венесуела, Малі, Туреччина, навіть Росія, але не було жодної фотографії з українських протестів 2013-14 років.

Про США, як провідника демократії у світі

Дуже широке представництво різних країн на саміті є показовим. Як уже йшлося вище, організатором заходу став Міжнародний центр некомерційного права. По суті то є американська організація, заснована на американському законодавстві і яка фінансується в основному за кошти американського уряду. Представництва чи представники цієї організації працюють в десятках країн світу. Впливовість цієї організації та прихильність до неї американської влади можна оцінити не тільки через її фінансування, а участь її експертів у зустрічах американських урядовців(чи навіть американського Президента) з іноземними урядовцями.

На цьому саміті організатори також запропонували певний сюрприз для учасників. Відеопривітанням до саміту звернувся Генеральний секретар ООН Пак Гі Мун та Президент США Барак Обама.

Все таки Обама дуже добре і просто уміє говорити. Його звернення було дуже таким зрозумілим, яке починалось словами «хелло еврібаді». Ключовою фразою звернення особисто для мене стала така теза: «Сильною державою є держава із сильним громадянським суспільством». США буде продовжувати підтримувати громадянське суспільство в різних країнах світу, аби світ ставав більш демократичним та комфортним для проживання людини.

Як показав саміт, значна частина гостей з різних країн світу, це не просто представники громадських організацій, а представники власне Міжнародного центру некомерційного права в цих країнах. Це ще одне підтвердження широкого американського впливу на підтримку громадянського суспільства по всьому світі. Адже тут були люди із таких країн, як Гаїті, Палестини, навіть з Курдистану, де до якоїсь суспільної стабільності ще досить далеко. Але чи можна критикувати США за те, що вони підтримують паростки демократії та суспільної терпимості і в країнах де ще непоодинокі збройні сутички між різними угрупуваннями і де нетерпимість між різними групами людей вважається нормальною практикою?

До фінансування цього форуму долучилась і Європа в особі Шведської агенції регіонального розвитку. Це дуже важливий знак. Взагалі європейці не дуже фінансують американські організації і не вітають ідеї щодо спільного фінансування якихось публічних акцій з американських та європейських джерел. В даному випадку це сигнал, що США та Європа об‘єднуватимуть зусилля для підтримки демократії в різних частинах світу. Це також може стати способом продовження підтримки діяльності ОГС в Росії. В останній період там знову поширюються думки про необхідність визнання Агенції з міжнародного розвитку США небажаною для Росії організацією. У випадку прийняття такого рішення всі офіси та організації, які працюють там за американського фінансування мають бути швидко закриті, в іншому випадку особи, які там працюють підпадуть під кримінальне переслідування. Тому можливість швидкого переходу такої діяльності під крило Європейського Союзу розглядається як запасний варіант збереження.

Про співпраця уряду із ОГС

Цьому питанню було також приділено досить багато уваги на саміті. Адже формування основ демократії в суспільстві, запровадження прозорих правил щодо регулювання громадянського суспільства, захисту прав людини, меншин, маргінальних груп не завжди є пріоритетом національних урядів та партійних політиків.

Саме тому, реально ініціювати та просувати інтереси громадянського суспільства та різних соціальних груп зокрема, можуть лише організовані групи зацікавлених осіб – некомерційні організації різних направлень. Для цього також потрібен діалог між урядом та громадськістю.

Саме тому, питання регламентів парламентів, робочих груп, петицій, мирних публічних заходів є пріоритетом для громадянського суспільства аби воно було почутим владою. На саміті було показано фото та відеоматеріали з країн, де такий діалог відсутній і до чого це приводить.

Фактично цій проблемі була присвячена і моя презентація про події в Україні в 2013-14 роках: Українське громадянське суспільство: від революції до реформ.

У цій презентації я намагався донести до всіх головну ідею чи головний висновок нашої революції: «Між владою та суспільством має бути постійний діалог. Влада має відчувати запити суспільства та на них реагувати. Якщо влада втрачає контакт із суспільством, ігнорує його, суспільство просто викидає таку владу на смітник.»

Ще одна річ, яка я сподіваюсь є цікавою для світу із українського досвіду, це самоорганізація суспільства в кризовий період. Така самоорганізація відкриває нові соціальні ліфти і може суттєво впливати на формування нової політики в державі. В цій частині зараз у нас ніби все в порядку. Незалежні українські експерти із громадянського суспільства співпрацюють з урядом, їх ідеї у більшій чи меншій мірі реалізовуються урядом чи парламентом, але чи є гарантія в такій стабільності надалі?

Чи може внесення нинішньої практики співпраці у норми законодавства створити цю гарантію? Таке запитання задали і мені. Я не переконаний, що нормативний припис, якщо не має для цього бажання влади та спроможності суспільства забезпечить належний результат. Ми бачили це на прикладі роботи двох останніх урядів в Україні. При однаковому законодавстві застосування наприклад інструменту консультацій між асоціаціями місцевого самоврядування та урядом було принципово різним. Так само і діяльність громадських рад при різних органах виконавчої влади.

Про інформацію з України та про Україну

На жаль з України та про Україну інформації на саміті не було. Презентація, яку я ініціював, була єдиним невеликим інформаційним вікном. А нам дійсно є зараз про що сказати світу. Наш досвід суспільних процесів 2013-14 років є просто неймовірним.

Для учасників, з якими мені довелось поспілкуватись, і які знали про Україну лише в контексті розстрілів на Майдані та війни на Донбасі, було відкриттям дізнатись про практику самоорганізації громадян, про спроможність суспільства готувати реформи, про нові можливості діяльності не тільки громадянського суспільства, а й малого підприємництва, місцевого самоврядування.

Тут нам необхідно дійсно зробити інформаційний прорив. Для цього потрібно знову ж таки використовувати всі канали і можливості громадянського суспільства.

А. Ткачук

Сткогольм – Київ

10-12.05.2015