Слідкуйте за новинами

Отже, про старост

Дата: 24.09.2021

А. Ткачук

Отже, про старост

Про «інститут старост» ви могли багато чого почитати у публікаціях різного характеру, від міркувань народних депутатів України, до роз’яснень експертів, які працюють у проектах міжнародної технічної допомоги в Україні в сфері децентралізації.

Проте реальна практика впродовж реалізації децентралізаційної реформи щодо функціонування «інституту старост» була різною, а після набуття чинності нових змін до Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», до цієї практики з’явились нові запитання і нові проблеми.

Ми уже кілька разів коротко звертали увагу на те, як «староста» поступово перетворився із виразника територіальної спільноти села/селища у певного «маленького посадовця» місцевого самоврядування з невизначеними повноваженнями, зате по факту відповідальним за стан справ не тільки у одному селі, а й цілому «старостинському окрузі», який може бути дуже великим.

Сьогодні хочеться поміркувати про інше, а саме, як староста, хоча б частково міг би стати таким собі реальним представником влади громади у «ввірених» йому селах старостинського округу і водночас представником територіальних спільнот цих сіл перед органами місцевого самоврядування всіє громади.

Спробуємо підвести до цього якусь законодавчу основу:

Стаття 26 (ч.1. п. 6-1) закону про місцеве самоврядування визначає, що саме рада на пленарному засіданні утворює старостинські округи, затверджує Положення про старосту, а також затверджує призначення та звільнення старости. Відтак виглядає, що Положення може визначати повноваження старости. Але насправді це не так. Адже є стаття 54-1, де згадується Положення «3. Порядок організації роботи старости визначається цим Законом та іншими законами України, а також Положенням про старосту.»

З цієї норми випливає, що Положення може регулювати лише «порядок організації роботи старост»! Має місце відверта помилка законодавців.

Самі повноваження старости визначені у іншій частині цієї статті і є відверто кажучи досить дивними: «5. Староста:

1) уповноважений сільською, селищною, міською радою, яка його затвердила, діяти в інтересах жителів відповідного старостинського округу у виконавчих органах сільської, селищної, міської ради;

2) бере участь у пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради та засіданнях її постійних комісій з правом дорадчого голосу. Бере участь у засіданнях виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради;

3) має право на гарантований виступ на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, засіданнях її постійних комісій та виконавчого комітету з питань, що стосуються інтересів жителів відповідного старостинського округу;

4) сприяє жителям відповідного старостинського округу у підготовці документів, що подаються до органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади, а також у поданні відповідних документів до зазначених органів. За рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради надає адміністративні послуги та/або виконує окремі завдання адміністратора центру надання адміністративних послуг (у разі утворення такого центру);

5) бере участь в організації виконання рішень сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, розпоряджень сільського, селищного, міського голови на території відповідного старостинського округу та у здійсненні контролю за їх виконанням;

6) бере участь у підготовці пропозицій до проекту місцевого бюджету в частині фінансування програм, що реалізуються на території відповідного старостинського округу;

7) вносить пропозиції до виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради з питань діяльності на території відповідного старостинського округу виконавчих органів сільської, селищної, міської ради, підприємств, установ, організацій комунальної власності та їх посадових осіб;

8) бере участь у підготовці проектів рішень сільської, селищної, міської ради, що стосуються майна територіальної громади, розташованого на території відповідного старостинського округу;

9) бере участь у здійсненні контролю за використанням об’єктів комунальної власності, розташованих на території відповідного старостинського округу;

10) бере участь у здійсненні контролю за станом благоустрою відповідного старостинського округу та інформує сільського, селищного, міського голову, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради про результати такого контролю;

11) отримує від виконавчих органів сільської, селищної, міської ради, підприємств, установ, організацій комунальної власності та їх посадових осіб інформацію, документи і матеріали, необхідні для здійснення наданих йому повноважень;

12) сприяє утворенню та діяльності органів самоорганізації населення, організації та проведенню загальних зборів, громадських слухань та інших форм безпосередньої участі громадян у вирішенні питань місцевого значення у відповідному старостинському окрузі;

13) здійснює інші повноваження, визначені цим Законом та іншими законами України.»

Як видно із цього переліку, староста виглядає досить анемічною, а не впливовою особою.

Мало того, пункт 13) цієї статті не дає змоги місцевій раді надати старості потрібних для роботи реальних повноважень.

А що ж тоді робити?

Напевне ключем для розв’язання цієї проблеми варто використати пункт 5). ч. 5 статті 54, за яким Староста «5) бере участь в організації виконання рішень сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, розпоряджень сільського, селищного, міського голови на території відповідного старостинського округу та у здійсненні контролю за їх виконанням;»

Головним питання тут є, про які рішення ради та її виконавчого комітету йде мова. Тут варто знову повернутись до статті 26 Закону. Особливо важливим є п. 22) ч.1 «затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування;». Відповідно до цього пункту, рада може затвердити програми розвитку відповідних старостинських округів і визначити роль старости у їх виконанні. Відповідно під ці програми мають бути затверджені відповідні бюджетні програми і визначено порядок використання коштів цих програм за участі відповідного старости.

Також можливості для старост відкриваються ще одним повноваженням ради «44) встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність;». Чому б і тут не знайти місця для старости?

Загалом, попри недбалість виписаних у Законі «Про місцеве самоврядування в Україні» норм, що регулюють діяльність старост, при бажанні перетворити цю посадову особу місцевого самоврядування у важливу складову всієї системи органів та посадових осіб місцевого самоврядування, яка забезпечує життєдіяльність всієї громади, точно можна і потрібно.

А норми статті 54 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» точно потрібно удосконалювати. І це буде зроблено рано чи пізно.

Ну і ще одне. Законодавець передбачив, що старостинський округ може бути від 500 осіб до понад 30 тисяч. При такому розбігу в розмірах округів, повноваження старост, їхні інституційні можливості та відповідно розмір зарплати можуть бути дуже різними. Відтак виникає питання, що це також має бути розв’язане на правовому рівні.

На жаль закон на це відповіді не дає, тому потрібно шукати вирішення у інших нормах закону. Зокрема частину 1 статті 19 Закону «1. З метою врахування історичних, національно-культурних, соціально-економічних та інших особливостей здійснення місцевого самоврядування представницький орган місцевого самоврядування на основі Конституції України та в межах цього Закону може прийняти статут територіальної громади села, селища, міста.» От і потрібно передбачити у статуті, як особливості здійснення місцевого самоврядування, окреме регулювання щодо організації діяльності старост, виконавчих органів місцевої ради у різних старостинських округах.

Загалом, перетворення інституту старост у реальну інституційну спроможність місцевого самоврядування потребує зараз досить вдумливого застосування чинної правової основи і водночас підготовки її змін (не зважаючи на те, що стаття 54 тільки недавно набула чинності).

Цей матеріал підготовлений у рамках проєкту «Європейський Союз для сталості громадянського суспільства в Україні», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю ГО «Інститут громадянського суспільства» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.