Слідкуйте за новинами

Чи може базисом ідентичності, яка згуртує українське суспільство, стати досвід спільної діяльності? І, якщо так, то яка це діяльність та за яких умов?

Дата: 25.04.2021

В.Лупацій

Чи може базисом ідентичності, яка згуртує українське суспільство, стати досвід спільної діяльності? І, якщо так, то яка це діяльність та за яких умов?

Транскрибовано з відеозапису експертної дискусії «Згуртованість суспільства та ідентичність» 14 квітня 2021 р.

Модератор: І хочу запросити до слова пана Володимира Лупація. У нас питання звучить так: «Чи може базисом ідентичності, яка згуртує українське суспільство, стати досвід спільної діяльності? І, якщо так, то яка це діяльність та за яких умов?» Прошу, пане Володимире.

Володимир Лупацій: Перш ніж відповісти на пряме запитання, я хочу ще один аспект взяти в темі ідентичності. Тому що для нас принципово важливо – для тих, хто приймає взагалі у цих діалогах участь – виокремити ті точки, які, умовно кажучи, вносять когнітивний дисонанс у діалог.

У питанні національної ідентичності такою точкою є, я називаю це «хибний вибір» між двома типами ідентичності – етнокультурної і політичної або громадянської. Я просто вийшов на цю тематику, коли ми провели цілісне експертне дослідження по питанню національної єдності й сучасної ідентичності.

Трошечки занурився в іншу, так би мовити, сферу, і з’ясувалося, що дуалізм цих двох понять, цих двох типів, притаманний був класичній школі дослідження ідентичності. Умовно кажучи, з кінця 1990-х рр. все більше було досліджень, які вказували на те, що насправді, у 114 країн зробили дослідження, немає ніде ефективних моделей ідентичності, які були б або чисто політична ідентичність, громадянська, або чисто культурна, або етнічна.

За великим рахунком мова йде про те, що модерна національна ідентичність – це соціальна інновація для кожної країни. Вона шукає свій спосіб, яким чином забезпечити синтез цих двох вимірів ідентичності.

Власне кажучи, якщо говорити комплексно, то все одно ми виходимо на три виміри. З одного боку, це повинна бути інклюзивна відкрита ідентичність. З іншого боку, це повинна бути проектна модель ідентичності, тобто коли ми опираємося не тільки на традицію або минуле, а коли у нас є певний компонент конструктивізму. І третій компонент пов’язаний з залученням. Власне, я зараз називаю залучення, приналежність і таке інше.

Я провів експрес-аналіз, як це відбувається у міжнародному контексті. Здається, це буде цікаво для нас.

Канадська ідентичність на сьогодні. Так зване поняття «канадської ідентичності». Яка особливість у канадців? У канадців, оскільки там така дуже специфічна сьогодні країна, мультикультурна, і продовжується дуже сильний імпорт населення, мікс, вони взагалі кажуть, що у них дуже м’яка ідентичність.

Тобто таких ідеократичних підходів у формуванні національної ідентичності вони не застосовують. Акцент робиться в основному на принципі залучення. Вони навіть це сформулювали, назвали це «нова модель залучення», і вона фактично передбачає низку заходів соціальної згуртованості.

Я просто вам зараз їх зачитаю, щоб щось не сплутати. Це розвиток почуття гордості та належності до Канади. Підвищення рівня міжособистісної довіри. Баланс між ліберальними та соціально-консервативними цінностями. Підвищення рівня участі у соціальних зв’язках і мережах, які дозволяють виходити за межі культурної самоізоляції і долати розбіжності. І участь у виборчих процесах, тобто політична активність і таке інше. Тобто у них весь акцент зсунутий на це.

Як у британців. В принципі, сучасна Британія теж достатньо мультикультурна, вони формулюють свій принцип як «безпечний мультикультуралізм». І вони продовжують постійно обговорювати модель британського громадянства: які компоненти там повинні бути, і на яких рівнях запускати механізми впровадження.

В будь-якому випадку вони навіть уже дійшли до того, що обговорюють питання: «Зробити чи ні голосування обов’язковим» і введення особистих карток. Тобто статус людей, які не виконують свої громадянські обов’язки, не залучаються до суспільного життя – вони цей момент обговорюють.

Другий момент. Це все одно намагаються зафіксувати певні загальні цінності, включаючи толерантність, представницьку демократію, британський лібералізм, індивідуалістичну традицію, мультикультуралізм і Вестмінстерську модель управління. Такий як би вінегрет, але це реальні дискусії, які сьогодні відбуваються.

І нарешті все одно неможливо обійтися без історії і культурних ознак, тому що такі ознаки як крикет, вшанування пам’яті британських героїв, які боролися із загальною зовнішньою загрозою, також Нельсон, Гордон – вони не можуть бути виключені із цієї моделі британського громадянства.

Якщо коротко про залучення. Для України це дуже важливо, особливо з огляду на те, про що казав на початку пан Анатолій Ткачук. Тому що для українців типово, тобто вони не будуть сприймати «кабінетні» концепції національної ідентичності або концепції, які створені результатом декретів якихось.

Дуже важливе залучення. Чому в нас був дуже популярний фестивальний рух і таке інше, волонтерський рух? Тобто там, де є долучення, це сприймається дуже позитивно.

Але я ще один аспект хочу зачепити в цій дискусії про ідентичність. Ми не можемо обійти питання політики, тому що попри всі, так би мовити, аналітичні тонкості, попри пошук консенсусу в суспільстві – це дуже важливо – але якщо немає ефективної, дієвої політики…

Міжнародний досвід, ми також провели спеціальне дослідження. Перше – це питання політичного статусу питання політики національної єдності і національної ідентичності. Тобто якщо вище політичне керівництво, якщо еліти не усвідомлюють важливості загальної ідентичності і її ролі в забезпеченні національної безпеки і національної стійкості, то це вже, так би мовити, диверсія стосовно потенціалу, який є в країні.

Другий момент – це наскільки концептуальна все таки є визначеність. Ми ніколи не дійдемо до кінцевої точки, що національна ідентичність повинна бути тільки така, але все таки на рівні політики потрібен концептуальний документ, навколо якого можна будувати політику.

І далі питання національної ідентичності, вони повинні бути представлені в ключових політичних документах. Тобто це Стратегія національної безпеки, Стратегія соціально-економічного розвитку країни до 2030 р. Знайдіть там слово «національна ідентичність» чи «національна єдність».

Поки що ми маємо представленість тільки в одному політичному документі – в Державній стратегії регіонального розвитку. Термін «згуртованість», «згуртована країна», і то, це зроблено зусиллями експертів. І в останній момент.

Нам потрібна окрема дискусія, де б ми могли проговорити ключові компоненти політики національної єдності, національної ідентичності.

І останній момент. Справа у тому, що національна ідентичність і консенсус навколо цих питань, він не формується у цілий консенсус політичний, і він не зводиться навіть до соціального консенсусу. Дуже важливі культурні практики, які, власне кажучи, є одним із треків, де відбувається залучення.

І тут у нас є, я просто теж провів такий експрес-аналіз, на сьогодні в Україні з боку культурних індустрій ми можемо назвати мінімум 10 дуже фундаментальних проектів, які попри все працюють на питання «зшивання» країни, національної єдності, національної ідентичності.

Такі проекти як «Сім чудес України», «Україна», Ukraine NOW, ініціатива УКУ «Єднаємо країну», здається, і низка ще таких масштабних проектів, але в країні відсутній механізм, який би дозволив масштабувати ті культурні продукти, які на сьогодні є, які якісні і які пройшли перевірку на свою резонансність і навіть на комерційну успішність.

Дуже важливо, щоб в Україні з’явилася така інституція, яка могла б підтримати і масштабувати культурні продукти, які працюють на політику національної єдності і на формування нової, відкритої, інклюзивної ідентичності в Україні. Дякую.

Модератор: Дякую, пане Володимире. Я не можу не згадати кейс Черкащини, тому що я частково долучений до цього процесу, коли ми по суті формуємо ідентичність черкащанина через створення бренду, щоб він захоплював, щоб він приводив і туристів, й інвестиції і так далі.

Якщо вам цікаво, я також залишу коментар. Можна ознайомитися. Це бренд «CK.UA». Одна з ініціатив, яку можуть підхоплювати як на рівні регіону, так і на рівні всієї країни.

І в нас це також Ukraine NOW, коли ми намагалися якось теж позиціонувати позитивно Україну. І оскільки я знайомий також з ІТ середовищем, то це Make it in Ukraine, знову ж таки підкреслюючи професійну експертність українців. І це також те, що ми могли б почерпнути.

Відеозапис експертної дискусії

Модератор – Денис Андрущенко

Текст транскрибовано – Денис Андрущенко, Лідія Асцатрян

Матеріал підготовлено та транскрибовано за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» в межах проекту «Діалоги про згуртованість». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження».