Слідкуйте за новинами

Мова та згуртованість суспільства. Андрій Куликов

Дата: 09.02.2021

Мова та згуртованість суспільства. Андрій Куликов

(попереднє бліц-опитування щодо дискусії «Мова та згуртованість суспільства» 15 лютого 2021)

– Які, на Вашу точку зору, є основні мовні групи в Україні?

– Я не фахівець. З мого погляду це україномовні та російськомовні, а також значна частина угорськомовних. Є також чимало людей, які не просто володіють, але й використовують у різних пропорціях і українську, і російську мови.

– Які мовні потреби цих груп? Чим вони відрізняються?

– Ставлення одне до одного, порозуміння і врахування інтересів кожної групи. На мою думку, українська мова досі перебуває у пригніченому стані, незважаючи на заходи, які були вжиті.

Окрім того, при впровадженні деяких законодавчих ініціатив ми більше звертаємо увагу на каральні заходи, ніж на популяризацію чи заохочення тих, хто не послуговується українською мовою, послуговуватися нею.

– Які страхи, які образи є в кожній мовній групі по відношенні до мови?

– Я гадаю, що для багатьох україномовних людей залишається образа, що українська мова досі має пригнічений соціальний статус.

Спостерігаємо, за тими, хто подорожує за кордон, хто подорожує на Багами – в основному російськомовні. А хто їде заробити гроші і надіслати їх в Україну – переважно україномовні. Себто такий зараз соціальний статус української мови.

Друге. Не образа, а страх. Страх того, що російська мова переважає й продовжуватиме переважати кількісно в багатьох галузях. Є острах перед культурною експансією Росії.

У російськомовних людей є образа, що їх примушують до вживання української мови. І, звичайно, образа на те, що зменшується викладання російської мови. Незначно, але поступово зменшується сфера вживання її в Україні. Страх відповідно повної асиміляції, хоча до цього дуже, дуже далеко.

– А щодо групи, яка говорить двома мовами?

– Це скажімо так, тиск суто україномовних або російськомовних на тих людей, які не визначилися. Від них постійно вимагають пристати на той чи інший бік.

Крім того є дуже цікава група суржикомовних людей. Вони змішуються у нашому сприйнятті з людьми, які розмовляють перехідними говірками. В них є також образа, що їх не сприймають, як повноправних громадян.

Є ще люди, які розмовляють перехідними говірками. Якщо вони це усвідомлюють, то вважають, що розмовляють суржиком.

– І як Ви вважаєте, чи можна і, якщо можна, то яким чином задовільнити потреби всіх мовних груп?

– Слід звернути увагу на виготовлення якісного українського культурного продукту всіма мовами, які побутують в Україні, якщо для цього є достатньо ресурсів. Ресурсів, звичайно, не вистачає, але в принципі – це можливо.

Крім того, забезпечити реальну присутність інших мов в українському етері і унормувати її законодавчо. І не тільки в етері, а в культурному полі взагалі.

Слід припинити стигматизацію тих, хто не розмовляє українською, як не патріотів.

– Які заходи потрібно прийняти для того, щоб зменшити або навіть взагалі розвіяти страхи та образи всіх груп? Ви сказали про стигматизацію російськомовних.

– Не тільки російськомовних, це стосується і угорськомовних людей та інших груп. Сприяння загальнонаціональному діалогу між всіма цими групами. Визнання культурних досягнень, створених іншими мовами, ніж українською.

Але так само сприяння створенню та розповсюдженню україномовного культурного продукту.

– Адже стигматизація є фактично у кожної групи.

– Ну так. Так само й українців стигматизація стосується, хоча й останнім часом вона зменшилась.

Бесіду вів Євген Лапін

Транскрибуваня – Д,Андрущенко, В.Кричковська

Матеріал підготовлено в рамках проекту «Діалоги про згуртованість» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження»