Слідкуйте за новинами

Повернення до Європи. Що ми маємо і можемо зробити? (з виступу у Львові 04.10.2024)

Дата: 07.10.2024

Анатолій Ткачук

Повернення до Європи. Що ми маємо і можемо зробити? (з виступу у Львові 04.10.2024)

Через російську агресію, українські делегації на переговори та конференції у Європі добираються на перекладних через різні європейські держави.

Це як повернення в період Великого князівства Литовського, коли українці так само рухались в різні європейські столиці, як природні учасники європейського простору. Про Московію мало хто, що знав, вона була не цікавою, відсталою територією з дивними традиціями самодурства.

Пройшли століття нашого перебування під впливом Московії, відбулось багато війн, багато жертв і зараз Україна знову повертається до своїх європейських витоків.

Але тепер нам слід надолужити те, що ми втратили чи що не сформували.

Наше членство в ЄС – це не формальні вимоги до нас, це зміна нашої поведінки, повернення нас до світу розумних правил, доброго врядування, толерантності та згуртованості.

Проте на відміну від інших країн-членів ЄС ми рухаємось до членства в умовах жорстокої війни і це наше суттєве обмеження.

Попри війну ми маємо переглянути свої підходи до формування політик на основі ключових цінністних підходів, які є визначальними у ЄС. Нижче на малюнку показані ці ключові підходи.

Спробуємо розглянути ці елементи більш детально.

  1. Людина в центрі політик

Це головна заповідь, яка має визначати політику на національному, регіональному, місцевому рівнях.

Не дорога, заради дороги, а дорога, яка скорочує доступ людині до отримання  послуг, кращої роботи. Не встановлення камер відеонагляду для кабінету голови , а вибудовування системи безпеки у цілій громаді. Не егопроект чергового державного університету, а якісна вища освіта, яка забезпечує зайнятість та кар`єру випускників. По суті, це принцип, який має застосовуватись до будь-яких політик. Так само він має лежати в основі діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

  1. Мультирівневе врядування

Кожен рівень публічної влади – державна влада та місцеве самоврядування, має свої, притаманні саме йому, визначені повноваження, які він ефективно виконує, не перебирає повноваження інших. Кожен рівень врядування орієнтується на партнерські відносини, а не на конкуренцію чи протистояння. Вибори органів місцевого самоврядування є відкритими і вільними, формування органів виконавчої влади є прозорими і зрозумілими, державна служба – професійна, вільна від політичного впливу та вмотивована. Саме мультирівневе урядування є певною гарантією від автократії і саме через розподіл повноваження та взаємодоповнення відбувається більш ефективне управління в умовах демократичних правил.

  1. Ефективне публічне інвестування

Використання публічних коштів на всіх рівнях урядування має будуватись на основі розуміння, що «інвестиція – відкладене споживання сьогодні, заради зростання та збільшеного споживання у майбутньому», а відтак публічне інвестування має бути максимально ефективним, створювати кращі умови життя для людини , розвитку громад і територій у середньостроковій перспективі, не спотворюючи конкурентне середовище, не створюючи нових диспропорцій у розвитку. Публічних коштів завжди не вистачає, тому їх використання має сприяти додатковому залученню приватних інвестицій. Наприклад інвестування у освіту публічних коштів і досягнення кращої якості освіти, економить приватні кошти на навчання працівників.

  1. Згуртованість

Згуртованість країни, регіону, громади є запорукою їх стійкості. Це показала і війна, що триває в Україні. Тому планування розвитку, планування витрат публічних коштів має здійснюватись з урахуванням розуміння впливу на посилення згуртованості, а не створення додаткових напруженостей. Згуртованість тут розміється і як вирівнювання диспропорцій, і як доступність, і як спільні цінності, і як ідентичність. Країна має переглянути свої транспортні мережі і досягти умов, коли всі регіональні центри поєднані зі столицею, всі центри громад поєднані з адмінцентрами регіонів, а всі поселення громади мають нормальну доступність до адмінцентру громади.

  1. Сільський розвиток

Політика розвитку регіонів та громад має будуватись з урахуванням пріоритетності збереження сільських територій, розвитку сільської поселенської мережі, орієнтацією на зайнятість сільського населення у різних сферах місцевої економіки, не обов`язково пов`язаної з сільським господарством. Підтримка соціальної мобільності сільського населення, покращення інфраструктури, поширення позитивного впливу міст на сільські території. Війна суттєво вплинула на систему розселення в Україні. Особливо це відчутно в прикордонних та прифронтових територіях. Є ознаки міграції населення з великих міст у приміські сільські території. Все це має бути враховано при плануванні політик.

  1. Кліматична стійкість та низьковуглецева економіка

Кліматичні зміни, природні катаклізми, збільшують витрати на компенсування їх впливів, зокрема через зростання потреби у кондиціонуванні повітря, охолодженні будинків, збільшення потреби у поливі с/г культур, міської зеленої інфраструктури. Потрібна адаптація проживання людини в нових кліматичних умовах, зміна підходів до планування міської/сільської забудови, організації спільного простору, утримання газонів і т.п. є фактором стійкості. Зменшення викидів СО2, використання місцевого палива з нульовим вуглецевим слідом, відновлювані джерела енергії – важливі завдання, які у нас пов’язані ще з таким викликом, як руйнування системи традиційної енергетики. Повторне використання матеріалів, циркулярна економіка – ці правила мають бути використані і при відбудові українських міст та сіл.  Обов’язкова наявність планів та заходів протидії стихійним лихам, системи оповіщення, служби спасіння, навчання жителів.

  1. Стратегічне планування

Розвиток громад і регіонів має відбуватись на основі системи планувальних документів, підготовка яких має вестись на умовах широкої інклюзії, вивченні потреб, врахування інтересів різних груп населення, різних рівнів управління. Кожен стратегічний документ має мати план/програму реалізації, яка складається із зрозумілих для реалізації проектів, індикаторів досягнення цілей, системи моніторингу, оцінки та контролю. Всі плани/програми мають мати визначені джерела фінансування. Розбалансування системи стратегічного планування в Україні має бути подолано. Необхідно ухвалити загальний закон про стратегічне планування та привести до його норм усі акти, які стосуються стратегічного планування. При цьому ми маємо розуміти, що будь-яка стратегія має враховувати ці елементи, які показано на схемі.

  1. Підзвітність

Відкритість до суспільства, дотримання правил конфлікту інтересів, мінімізація корупційних проявів, публічна звітність. Гендерна рівність, толерантність. Наявність комунікації між органами публічної влади та суспільством – проактивна позиція.

Відновлення поняття репутації для політиків та державних службовців. Відхід від формальних консультацій до реального вивчення ситуації у різних сферах при розробці політики за участі недержавних суб’єктів. Все це більш етичні ніж нормативні перетворення, але без яких в ЄС ніяк.

 

Україна сьогодні має найнижчий рівень ВВП на душу населення в Європі. Без допомоги ЄС нам не перемогти Московію і нам не догнати хоча б сусідів за показником ВВП.

Наше завдання сьогодні – зробити все необхідне для досягнення формальних вимог на отримання членства ввести в практику управління та взаємовідносин всередині держави всі кращі правила та стандарти Європейського Союзу.

Це не складно, це не потребує значних фінансових затрат, це потребує власної мобілізації кожного на своєму робочому місці, у повсякденному житті. Правда ми маємо розуміти, що формальне виконання вимог щодо членства і реальна зміна політик це не одне і те ж. Сьогодні ЄС досить поблажливо ставиться до «виконання» наших зобов’язань, але це не триватиме довго. Ну і головне, ці зміни потрібні передусім нам, а не європейцям.

Епілог

Цей короткий матеріал не має вичерпних відповідей, як ми маємо досягати правил, які дадуть нам змогу стати повноцінним членом ЄС і далі динамічно розвиватись. Для цього потрібна системна робота різних суб’єктів, які формують та реалізовують державні політики. Правда при цьому ми маємо розуміти, що зараз у нас період оперативної невизначеності: коли завершиться війна і у якому форматі. Відтак планування зараз може бути інваріантним, орієнтованим на кілька вірогідних сценаріїв. Ті складові, які для всіх сценаріїв є спільними мають бути визначальними для нашого основного планування де набуття членства в ЄС має бути таким же важливим пріоритетом, як завершення війни на прийнятних для України умовах.