Слідкуйте за новинами

Релігійно-конфесійне різноманіття та згуртованість суспільства. Ігор Козловський

Дата: 21.03.2021

Релігійно-конфесійне різноманіття та згуртованість суспільства. Ігор Козловський

Транскрибовано з відеозапису експертної дискусії «Релігійно-конфесійне різноманіття та згуртованість суспільства» 15 березня 2021 р.

 

Модератор: В чому унікальність релігійно-конфесійного різноманіття в Україні? Як це впливає на згуртованість суспільства?

Ігор Козловський: Я доєднуюся до думки, що релігійна різноманітність і плюральність в Україні – це є якраз нашим багатством, нашим надбанням. Так історично склалося, що Україна, яку ми зараз маємо, формувалася в різні періоди історії з різними релігійними і духовними пошуками.

Ми знаємо, що не тільки та територія, яку ми традиційно знаємо як зорієнтовану на християнство, ми маємо також і частину України, яка сформувала унікальну кримсько-татарську цивілізацію, мусульманську переважної більшості.

Й історично так вийшло, що навіть під час радянщини в Україні продовжувалися саме такі духовні пошуки.

І в той момент руйнації Радянського Союзу, в Україні було 50% всієї мережі церков колишнього Радянського Союзу в той час, наприклад, як в Росії – 25% і 25% – в інших 13 державах, які постали на руїнах колишнього Радянського Союзу. Це говорить про те, що взагалі такі духовні і релігійні пошуки притаманні для характеру населення України.

І це дійсно, як сказала пані Людмила, це є наша особливість, яка нас тренує жити поруч з представниками різних світоглядних позицій, різних релігійних виборів. І це дозволяє з такою, я б сказав, надією дивитися і в сучасність, і в майбутнє.

В свій час Локк (Джон Локк) ще в XVII столітті звернув увагу, що саме плюралізм може бути тим фундаментом для створення згуртованого суспільства, і при цьому підкреслював, що цей плюралізм повинен бути законодавчо закріплений, тобто введений в правове поле.

У нас це відбулося. Наш плюралізм закріплений як Конституцією, так і Законом «Про свободу совісті та релігійні організації». Далі це правове закріплення повинно дійсно стати не тільки зрозумілим для більшості населення, а бути тим механізмом, який дозволяє далі розвивати цю саме згуртованість, цю саме єдність заради спільного блага, спільного блага під назвою Україна.

І ми пам’ятаємо, що релігійні спільноти – це частина громадянського суспільства. Все далі і далі ми бачимо, що вони стають більш активними. Особливо, починаючи з 2014 р., вони заявили в переважній більшості про свою позицію підтримки держави України. Це і волонтерський рух, це і допомога армії, це на рівні допомоги нужденним і капеланське служіння.

Це все говорить про те, що представники різних, підкреслюю, релігійних спільнот, підтримуючи одна одну, і встановлють такі дружні стосунки. Далі для того, щоб це наше багатство дійсно стало фундаментом подальшої згуртованості – має бути конструктивний діалог.

Конструктивний діалог, який повинен розвиватися саме для того, щоб ми всі розуміли ту саму відповідальність, де дійсно відбувається процес формування нашої ідентичності. Ідентичності, яка має досить цікаві риси, яка об’єднує на національному рівні представників різних етносів, різних світоглядних позицій, різних віросповідань.

І це є тим моментом, коли ми починаємо усвідомлювати, що є цінності, які стають надважливими саме у цьому процесі діалогу. І ми бачимо, що, я б сказав, фундамент цього діалогу вже закладений у нашому суспільстві, можливо, саме тими трагічними подіями, які зараз відбуваються – вже восьмий рік війна. Але саме тому, що ми вміємо жити і вчимося і далі жити з такими різними уявленнями про світ, про свою місію у цьому світі, вступаємо у діалог і створюємо такі спільні майданчики, для того, щоб об’єднуватися заради України.

 

Модератор: Що одне, найбільш важливе, необхідно зробити державі, громадянському суспільству та релігійним спільнотам для посилення згуртованості суспільства?

Ігор Козловський: Дякую. Я продовжу і попереднє, і нове питання, яке Ви задали, що треба зробити. Зрозуміло, що, я знову ж повертаюся до діалогу між різними частинами суспільства: і громадянського суспільства в цілому, і релігійних спільнот.

Нам не вистачає саме професійно організованого діалогу. На жаль, у нас будь-який діалог – це, скоріше, спорадичні або спонтанні зустрічі представників різних релігійних організацій або на такому рівні, який стосується життя звичайних громадян, де вони спілкуються.

Для того, щоб це був дійсно конструктивний діалог, він повинен бути професійно організований як з боку релігійних організацій, так з боку громадянського суспільства, так з боку і держави як такої. Він повинен бути добровільним, зрозуміло, і з розумінням саме цієї добровільності і самовизначення усіх учасників діалогу, заради якої мети вони вступають в такий діалог, з чітким розумінням того, куди ми рухаємося.

Ми бачили, я також можу навести безліч випадків, коли такий діалог виникав спонтанно. Наприклад, я як учасник міжконфесійного марафону там, на теренах Донеччини, коли вже почалася війна, і коли вже в місто входили окупанти, і ті ж стрілковці, а ми продовжували останні стояти під українськими прапорами.

Я пам’ятаю такий випадок, коли були вже арешти, люди зникали, і як представники різних конфесій об’єднувалися в пошуках. Як греко-католицького священника отця Тихона рятували мусульмани. Як разом з протестантами муфтій Духовного управління мусульман України кожного разу приходив і малював величезний-величезний український прапор, а вже були обстріли, у нас стріляли. Але ж люди об’єднувалися, захищали один одного, тому що була спільна мета.

Цей момент розуміння спільності і спільнодія заради спільного блага – це є запорука якраз такої згуртованості. Дякую.

Модератор – Максим Семенчук

Відеозапис експертної дискусії

Транскрибування – Денис Андрущенко, Лідія Асцатрян

Матеріал підготовлено та транскрибовано за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» в межах проекту «Діалоги про згуртованість». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження».

Джерело світлини https://theukrainians.org/ihor-kozlovskyj/