Слідкуйте за новинами

Розрив між поколіннями та згуртованість суспільства. Стефанія Автономова

Дата: 20.07.2021

Розрив між поколіннями та згуртованість суспільства. Стефанія Автономова

Транскрибовано з відеозапису експертної дискусії «Розрив між поколіннями та згуртованість суспільства»13 липня 2021.

 

Максим Семенчук: Який механізм у відносинах між поколіннями призводить до протистояння та розриву? Чому зараз цей розрив поглиблюється?

Стефанія Автономова: Дякую. Насправді, коли я готувалася до цього заходу, я передивилася багато інтерв’ю, перечитала багато статей. І що стало для мене відкриттям, так це те, що рольові моделі, фундаментальні установки і фундаменти світогляду формуються до 10-12 років, а не все життя, як багато хто про це каже.

І тому власне я думаю, що конфлікт між поколіннями, він був, є і буде завжди, тому що ми пережили різні історичні події, у нас різні культурні коди. Але це класно, що покоління відрізняються одне від одного і мають свою унікальність. І мені здається, якщо ми будемо грати саме на цьому, то ми і можемо знайти тут точки, щось спільне.

І мені взагалі здається, що все залежить від людини. Наприклад, моя бабуся, вона дуже класно знаходить зі мною спільні точки дотику. І іноді мені з нею легше розмовляти, ніж навіть з моєю сестрою, яка є міленіалом. А моя бабуся є представницею «мовчазного покоління». Ось у чому полягає моя думка.

Тут багато хто казав про те, що конфлікту такого загостреного немає. Так, я з цим погоджуюся, але мені здається, що конфлікт назріває саме тоді, коли доросла людина приймає позицію вчителя поза навчальним закладом.

Тому що нам потрібно розуміти, що будь-кому приємно спілкуватися, коли з ним говорять як з рівним. Саме тому я є рівною тренеркою. Окей, «покоління Ζ», ми можемо передавати знання як рівний рівному. Але все одно, навіть коли доросла людина виходить із зони комфорту і починає спілкуватися із молодшим представником на рівних, тут конфлікту немає, тут є лише якась приємна ситуація, приємне спілкування. І це класно, тому що я вже казала про нашу унікальність, і це класно, що ми всі різні. Та треба розуміти, що всі люди різні.

Колись мені було важко сприймати, що люди від мене відрізняються, я пробую зараз створити навколо себе соціальну бульбашку, але мені здається, що ми отримуємо досвід саме тоді, коли ми спілкуємося з різними людьми. Світ дуже насичений, дуже цікавий, життя бентежне. Тому дякую, що запросили на захід.

 

Максим Семенчук: Велике дякую! Тож хочу резюмувати, наша розмова йшла навколо швидкої зміни соціальної реальності, і що різні покоління формуються в принципово різних соціальних обставинах.

Давайте трохи поспілкуємося про те, як можна пом’якшити, вирішити цей стан, цю проблему розриву між поколіннями? Як побудувати відносини, щоб вони укріпляли згуртованість суспільства?

Стефанія Автономова: Попередні спікери багато казали про реалізацію проектів, я теж можу навести приклад зі свого власного досвіду. Ми нещодавно реалізовували спільний проект з київським хабом «Global Shapers».

Зараз технології розвиваються дуже швидко і тому молодому поколінню дуже важко обрати прoфесію. Я сама зараз стаю перед цим викликом через те, що коли ми вступаємо в університет, за 5 років знання і професії змінюються таким чином, що наші знання можуть бути вже неактуальними і ми не матимемо змоги їх імплементувати, тому ми організували спільний профорієнтаційний табір, де покоління Z були учасниками, і власне намагалися вирішити їхню проблему, а покоління міленіалів і київські Shapers були спікерами і розповідали історії з власного досвіду, як вони знайшли себе.

Тому, я думаю, в першу чергу це дуже круто вирішувати проблеми розриву поколінь через реалізацію спільних проектів, тому що ми можемо поділитися досвідом один з одним і допомогти один одному. Як казав Гаррі Поттер, всі чарівники колись були такими самими як ми. У нас точно вийде, якщо вийшло в них.

Тому власне так, чому не вийде в покоління Z? Якщо вийшло в покоління Y, як це було раніше. Всі рівнялися, коли були молодими, на якихось лідерів думок з дорослішого покоління, але все ж таки пані Марія казала про зміцнення родинних зв’язків.

Я думаю, тут також можна знаходити спільні точки дотику. Наприклад, я сьогодні їду в рідне місто Дніпро, до бабусі, і вона попросила мене взяти підручник з історії. Звісно, вона це все прожила і їй просто цікаво, як пишуть про це зараз у книжках.

Мені взагалі історія як предмет не була цікава доти, доки в 11 класі мені не довелося готуватися до ЗНО (загального іспиту). Власне, тут ми можемо зараз знайти спільні точки дотику, тому що мені це цікаво як людині, яка вивчає історію і вивчає те, що було, ще коли вона не народилася, а їй цікаво, тому що вона це все прожила і вона знає, про що ці всі історичні події.

Тому думаю, якщо узагальнювати, то це реалізація спільних проектів і зміцнення родинних зв’язків. Тому що більшість з нас не зацікавлена в тому, щоб вирішувати конфлікт між поколіннями Y і Z, або іншими поколіннями. Вона зацікавлена в тому, щоб вирішувати конфлікт, якщо він виникає між знайомими, між родичами. І власне, наша зацікавленість є доти, доки вона перетинається з нашим життям. Тому ось така, моя думка.

Відеозапис експертної дискусії

Модератор – Максим Семенчук

Транскрибовано – Денис Андрущенко, Лідія Асцатрян, Віра Кричковська

Матеріал підготовлено та транскрибовано за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» в межах проекту «Діалоги про згуртованість». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження».