Україна і членство в ЄС. Міркування над главою 22

Восени 2025 року Україна планує відкриття переговорів з Європейським Союзом у межах кластеру 5 «Ресурси, сільське господарство та політика згуртованості». Якраз тут ключовим є глава/розділ 22 «Регіональна політика та координація структурних інструментів». Для нас увесь переговорний процес з ЄС є важливим, але кластер 5, розділ 22 стосуються найбільш критичних для України тем. Спробуємо коротко та доступною мовою це розтлумачити.

Про кластер 5 та розділ 22

1. ЧОМУ У КЛАСТЕРІ 5 ТАК «ДИВНО» ПОЄДНАНО НІБИ РІЗНІ РЕЧІ: РЕСУРСИ, СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ТА ПОЛІТИКА ЗГУРТОВАНОСТІ?

Насправді все виглядає досить логічно. Адже всі ці складові  орієнтовані на людину. Тут йде мова про продовольчу безпеку і продовольчі ресурси, які, в свою чергу, безпосередньо залежать від сільського господарства. Згуртованість – це ж про зв’язність європейського простору, доступність, мінімальну асиметрію у розвитку між різними територіями, підтримку найслабших, аби зберегти людей у їх поселеннях, дати можливість мешканцям, які народились чи живуть у територіях, що є менше розвиненими, мати якість життя та можливості на рівні, не надто відмінному від життя у столичних чи інших, найбільш розвинених регіонах.

2. ЯКОЮ МАЄ БУТИ НАША МЕТА ПЕРЕГОВОРІВ?

Звичайно, формально наша мета є вирішити всі проблемні питання між Україною та ЄС щодо правил та вимог до країни-кандидата і отримати позитивний висновок про наш прогрес на шляху до членства. Але, як на наш погляд, це надто вузько. Ми маємо, насамперед, розглядати мету через призму українців, їх потреб, інтересів та наших можливостей, які відкриваються через набуття нашого членства в ЄС.

Україна перебуває у довготривалій та жахливій війні, мільйони українців покинули країну, мільйони покинули свої поселення і стали вимушеними переселенцями у своїй державі; зруйновано сотні поселень; зруйновано тисячі об’єктів інфраструктури. Відтак для нас ключовою метою є збереження незалежної України, для чого ми маємо вирішити такі ключові завдання:

1.) Зберегти людей

Українці мають отримати перспективу для життя тут і не шукати щастя за кордонами. Без людей не можна не тільки відновити економіку, але й втримати державу.

2.) Покращити інфраструктуру

Без належної комунальної, освітньої, медичної, соціальної, транспортної інфраструктури, яка створює необхідний комфорт для проживання людини, зберегти людей від еміграції буде вкрай складно.

3.) Знизити диспропорції між територіями

Надмірне зростання в асиметрії доходів, якості життя, якості інфраструктури та розвитку між різними територіями провокує занепад і знелюднення окремих територій, що по суті вилучає їх з державного простору, з економіки та національного ринку і, відтак, приводить до перенаселення одних територій і спустіння інших.

4.) Зберегти систему розселення

Швидке скорочення населення у периферійних територіях, через асиметрію розвитку територій та відсутність належної інфраструктури створює ризики концентрації населення лише в незначній кількості великих міст і руйнування та зникнення більшості поселень, що може бути дуже небезпечним для майбутнього України. Нинішня поліцентрична система розселення в Україні є збалансованою, відповідає європейським традиціям і підходам, створює можливості для рівномірного зростання економіки і має бути збереженою.

5.) Зберегти сільські території

Україна має значну частку сільського населення. ВВП країни і її експорт значною мірою формується власне аграрним сектором, його частка у ВВП та експорті є найвищою в Європі. Проте, деградація сільських територій несе загрозу і для значної частини української економіки, і для системи розселення, і для демографічної ситуації. Сільські території потребують більшої уваги та підтримки з боку держави.

Ці наші завдання цілком відповідають вимогам політики згуртованості, регіональній політиці ЄС і мають вирішуватись не після відкриття переговорів за главою 22, а уже зараз.

3. ЩО МИ МАЄМО ЗАРАЗ?

1.) Загалом, в Україні у сфері державної регіональної політики законодавство сформоване досить по-європейськи. У нас є базовий закон «Про засади державної регіональної політики», який побудований за логічною схемою політики згуртованості ЄС. Відповідно до цього закону, в нас передбачена досить струнка система стратегічного планування:

Національний рівень – Державна стратегія регіонального розвитку.

Регіональний рівень – стратегії розвитку регіонів.

Місцевий рівень – стратегії розвитку територіальних громад.

2.) Для фінансування регіонального розвитку в Україні передбачено Державний фонд регіонального розвитку, такий собі аналог європейського структурного фонду. Децентралізація наділила територіальні громади новими ресурсами, що також має давати змогу фінансувати проекти розвитку територіальних громад.

3.) Українське законодавство передбачає можливість створення на регіональному рівні Агенцій регіонального розвитку (АРР), як важливого інструменту для пошуку, оцінки та реалізації регіональних потенціалів для розвитку.

4.) Згаданий вище, базовий закон також передбачає типологізацію територій і визначає певні функціональні типи територій, які потребують особливої уваги з боку держави.

5.) Планувальний цикл в Україні синхронізовано з планувальним циклом ЄС.

6.) У нас є Закон «Про міжнародне територіальне співробітництво України», який надає можливість українським громадам та регіонам співпрацювати з партнерами у країнах ЄС і мати доступ до окремих джерел фінансування з ЄС.

7.) Координація секторальних політик в територіях передбачена законом у форматі Міжвідомчої координаційної комісії з питань регіонального розвитку.

8.) В Україні прийнято Стратегію розвитку сільського господарства та сільських територій в Україні на період до 2030 року та операційний план заходів з її реалізації у 2025-2027 роках.

Як видно із вище викладеного, на перший погляд, у нас тут ніби все добре і про відкриття переговорів за розділом 22 можна особливо й не перейматись. Але на справді все не так добре.

4. ЩО Ж В НАС У ЦІЙ СФЕРІ НЕ ТАК?

1.) На практиці система стратегічного планування регіонального розвитку в Україні на регіональному та місцевому рівнях є вкрай суперечливою, через введення у закон «Про регулювання містобудівної діяльності» низки  планувальних документів стратегічного характеру для регіонального та місцевого рівнів, а саме:  концепції інтегрованого розвитку території територіальної громади; програми комплексного відновлення території територіальної громади; програми комплексного відновлення області.

2.) Не зважаючи на те, що до завершення планувального циклу в 2027 році залишилось лише 2 роки, було ухвалено нову редакцію ДСРР2027, а регіони та територіальні громади ще перебувають у процесі ухвалення власних СРР та стратегій розвитку територіальних громад.

3.) Не визначеність в системі планувальних документів привела до того, що багато громад та регіонів паралельно розробляють різні типи планувальних документів, що породжує хаос у плануванні.

4.) Урядом не ухвалені необхідні підзаконні акти, що випливають із Закону «Про засади державної регіональної політики», зокрема в частині визначення функціональних типів територій.

5.) Не затверджено план заходів з реалізації ДСРР2027, програми регіонального розвитку для плану заходів навіть не розроблялись.

6.) Державний фонд регіонального розвитку від часу свого існування жодного разу не мав розміру, визначеного у статті 24-1 Бюджетного кодексу України.

7.) Не затверджено необхідних підзаконних актів, що випливають із Закону «Про міжнародне територіальне співробітництво України».

8.) Міжвідомча координаційна комісія з питань регіонального розвитку не оновлюється і не здійснює своєї діяльності.

9.) Агенції регіонального розвитку так і не стали впливовими суб’єктами регіонального розвитку.

5. ЩО НАМ СЛІД ЗРОБИТИ У ЦІЙ СИТУАЦІЇ?

Насамперед виправити те, про що йде мова у пункті 5. Нам не потрібно чекати осені 2025 року, коли відкриється для перемовин кластер 5. До того часу можна вирішити більшість проблем, які ми знаємо і вирішення яких відкладається не перший рік, хоча для цього не потрібно жодних додаткових фінансових ресурсів.

Інститут громадянського суспільства ще впродовж 2023-24 років підготував так би мовити «під ключ» проєкти необхідних нормативно-правових актів, які б гармонізували між собою закони України «Про засади державної регіональної політики» та «Про регулювання містобудівної діяльності»; підготовлено проєкти актів Кабінету Міністрів про Порядок визначення функціональних типів територій; про внесення змін до Регламенту Кабінету Міністрів України щодо аналізу територіального пливу; підготовлено проєкт Державної стратегії регіонального розвитку, як функціонального документу, заснованого на кращих європейських практиках. Загалом є багато системно опрацьованих проєктів, які досить легко довести до ухвалення впродовж найближчих 3-х місяців. Просто це потрібно робити уже.

Ну і звичайно, слід поміркувати про сильну і компетентну переговорну групу. Адже переговори, це не тільки погодження з правилами ЄС, це і узгодження для нас певних виключень із цих правил на певний термін, аби ми могли якнайкраще адаптуватись до нових правил, щоб не тільки отримали доступ до європейських ресурсів, а й не втратили своїх, через неготовність до застосування європейських вимог.

Ми готові усім причетним стейкхолдерам державної регіональної політики та тим особам, які представлятимуть Україну в переговорному процесі з ЄС, надати свою експертну і фахову підтримку та допомогу.