Слідкуйте за новинами

Відповіді на запитання від глядачів

Дата: 24.03.2021

Відповіді на запитання від глядачів

(в рамках  експертної дискусії «Релігійно-конфесійне різноманіття та згуртованість суспільства» 15 березня 2021 р.)

 

– Чи знаєте ви міфи, які побутують у суспільстві відносно тих чи інших релігій і заважають діалогу?

Йосиф Зісельс: Міфи стосуються не так релігій, як людей, які є прихильниками тих чи інших релігій. Наприклад, католики – фарисеї, юдеї – жадібні, протестанти – дуже прагматичні, православні – віра важливіша за закони. Ці стереотипи і є основою ксенофобії, яка заважає порозумінню. Негативні міфи, стереотипи та упередження обумовлені високим рівнем ксенофобії в суспільстві, а ксенофобія не тільки не сприяє порозумінню, але й заважає йому.

 

– Як зробити так, щоби природня боротьба за душі вірян не призводила до протистояння та розколу в суспільстві?

Арсен Зінченко: Для цього необхідна сконсолідована позиція державних структур, які не допускали б протистояння в гострій формі, дотримання вимог законодавства в разі зміни громадою належності до релігійного об’єднання, діалоги, організовувані державними структурами різних рівнів між очільниками релігійних об’єднань, участь громадських активістів в організації позитивних практик взаємодії між релігійними спільнотами, наприклад, в організації волонтерської справи тощо.

Йосиф Зісельс: Потреба в конфлікті – ознака незрілого суспільства, яке обтяжене негативними стереотипами. Боротьба за душі не є чинником дійсно релігійної людини, для якої закони та правили, які у заповідях передав Бог людям, набагато важливіші ніж суто культові обряди і т.зв. благодать, за план по збільшенню кількості завербованих душ.

 

– На Вашу думку, які подальші перспективи співіснування в Україні двох православних Церков, ПЦУ та УПЦ?

Арсен Зінченко: Це дуже велике і громіздке питання. Його вирішення залежить від того, чи закріпиться в Україні український уряд, який визнаватиме РІЗНОМАНІТНІ права української спільноти в українській державі, у тому числі право православних українців об’єднуватися в Помісну Православну Церкву.

А взагалі для тих, хто захоче залишатися в структурах РПЦ згодом має бути створено окремий екзархат Російської Православної Церкви.

Йосиф Зісельс: Еволюційним шляхом поступово соціум обирає більш суверенну церкву, яка не є «п’ятою колоною» іншої агресивної країни. Створення політичної нації передбачає зменшення протиріч у суспільстві, зокрема релігійних. Але поки Росія агресивна, вона буде штучно підтримувати цей конфлікт між двома православними конфесіями.

 

– Як я розумію з розмови, то різноманіття саме по собі не веде до згуртованості, ба більше, не передбачає об’єднання всіх, хто веде духовний пошук, в одну спільноту. Та чи можуть бути спільні погоджені цінності на допомогу згуртуванню? Яка мета згуртування? Чи є ті, з ким «не згуртуємося ніколи», бо інші геть цінності?

Арсен Зінченко: Гадаю, що в останньому з поставлених питань значною мірою й міститься відповідь. Завданням цього круглого столу мав би бути пошук практичних форм взаємодії різних релігійних громад. Прозвучала думка про те, що це може бути, наприклад, спільне волонтерство, організація спільних екологічних акцій, в яких брало б участь і духовенство, організація притулків для убогих тощо.

Йосиф Зісельс: Згуртованість передбачає превентивну толерантність до іншого, але вона не може бути без обмежень. Толерантність закінчується там, де вона стикається з нетолерантністю і тоді процес згуртованості уповільнюється. Мета згуртування – спільно подолати виклики та перешкоди на шляху до створення національного консенсусу майбутньої політичної нації.

Ігор Козловський: Згуртованість – це не про об’єднання з поступками своїх ціннісних віросповідних принципів, а про єднання заради спільного блага. І єднання не тільки і не стільки на словах, а через дієву співпрацю для вирішення нагальних спільних соціально значущих задач сьогодення. Це те, що має назву «конструктивний діалог».

Конструктивний діалог — це можливість за уявленнями про групу «вони» побачити живих людей, з їхніми болем і мотивами, сумнівами і внутрішніми конфліктами, дізнатись про їхнє бачення справедливості, бажаного майбутнього, можливостей співіснування або червоних ліній.

Задля забезпечення якості і впливу діалогових процесів необхідно дотримуватися основних принципів професійно організованих діалогів:

  • Добровільність участі і самовизначення учасників діалогу;
  • Необхідність дотримання чинного законодавства України та принципу верховенства права в ході підготовки і проведення діалогів;
  • Дотримання культури діалогу та основних правил його проведення;
  • Формування спільної зрозумілої мови для всіх учасників діалогового процесу;
  • Спільне розуміння спільної конструктивної мети для подальшої спільнодії заради спільного блага;
  • Утримання від деструктивних випадів та мови ворожнечі не тільки під час діалогового процесу, але й в усіх моментах релігійного та соціального життя.

Чи є ті, з ким «не згуртуємось ніколи»? Так, безумовно! Це ж добровільний свідомий вибір. Хтось категорично не налаштований взяти участь у цьому процесі, а хтось свідомо має вороже (а можливо й деструктивне) ставлення до єднання заради спільного блага як мети. Це абсолютно природньо!

 

– Хіба той, хто продає носочки, не може водночас думати про цінності?

Йосиф Зісельс: Звичайно, може. Нема поганої роботи, життя може примусити працювати будь де.

Але цивілізовані суспільства відрізняються від перехідних тим, що в них цінності самореалізації домінують над цінностями виживання. Про це свідчить дослідження американського соціолога Рональда Інгельгарта, яке проводиться в 90 країнах, починаючи з 1981 року.

– Який шлях до суспільної злагоди більше підходить для України збільшення ролі релігії в соціальному житті чи навпаки секуляризація соціального життя?

Йосиф Зісельс: Виходячи з дослідження Інгельгарта, процес зміни традиційних цінностей на секулярні – є еволюційним процесом і не є свідомим вибором соціуму.