Слідкуйте за новинами

Як підключити до розробки та реалізації державної програми «Українська згуртованість» українські церкви. Відповіді експертів

Дата: 23.03.2021

Як підключити до розробки та реалізації державної програми «Українська згуртованість» українські церкви. Відповіді експертів

(в рамках  експертної дискусії «Релігійно-конфесійне різноманіття та згуртованість суспільства» 15 березня 2021 р.)

Анатолій Ткачук: Дорогі друзі і колеги, отримав масу задоволення, вперше слухаючи в zoom, а не будучи всередині. Це треба виходити з такими програмами на телебачення.

Але в мене є одне таке маленьке запитання, хто може відповісти. Зараз буде готуватись низка програм регіонального розвитку. Під них на наступний рік будуть закладатися певні кошти. Одна з програм, яку ми закріпили в стратегії, буде називатись «Українська згуртованість».

Я не зовсім розумію, як підключити до розробки та реалізації цієї програми українські церкви. До того ж залучити так, щоб не було конфлікту, а вийшла б згуртованість. Ви могли б свою рефлексію висказати на цю тему, як це зробити?

Людмила Филипович: Пане Анатолію. Я буквально днями ознайомилася з дуже цікавим документом. Я його можу назвати як Стратегія розвитку для греко-католицької церкви. Послухайте. Просто дивовижна Стратегія – розумна, продумана.

Для написання цієї Стратегії залучили біля 30 експертів у різних сферах діяльності – від фандрейзинга до конструювання політичної свідомості. Відпрацювали цю стратегію на практиці живої парафії, яку Борис Гудзяк утверджував, будучи ієрархом Західної Європи.

Послухайте, візьміть її за основу. Там чітко прописано, що треба робити, як треба робити і чим, якими силами. Запросіть авторів цієї концепції. Тобто це фактично є дорожня карта, яка була прийнята на Патріаршому соборі в греко-католиків. Не треба нічого видумувати. Це стратегічне планування мене просто-напросто вразило.

У нас є дуже толкові інтелектуальні сили, які вміють працювати на рівні західних стратегів, на рівні західного менеджменту. І я думаю, що церква греко-католицька вже успішна, буде ще успішніша. А якщо використати їхню методологію, то і ціле українське суспільство буде таким же успішним.

Арсен Зінченко: Я думаю, треба відштовхуватися від досвіду волонтерів, серед яких багато представників різних релігійних спільнот. Можна провести зустріч волонтерів з різних регіонів, які з одного боку представляють регіони, а ще з іншого боку були б представниками різних релігійних спільнот. Це люди динамічні, розумні. І з цього розпочати, як з початкового імпульсу.

Анатолій Ткачук: Крута ідея, в голову не приходило. Весь час думав, це ж про діячів, а з діячами завжди проблеми, як звести за один стіл. А от це, мені здається, цікаво, треба над цим попрацювати.

Йосиф Зісельс: Ну, звичайно, греко-католицька церква – з одного боку, з другого боку – кримсько-татарська спільнота, яка закалялася під-час депортації на східні райони нашої країни, є прикладами. Чи ці приклади можуть бути для будь-кого – це питання велике.

Я пам’ятаю дисидентські роки, 1960-1970-ті рр., коли у підпіллі в греко-католиків було 200 священників і 2 єпископи. Бо я дружив з Іваном Гельом, який боровся за незалежність греко-католицької церкви. Вона пройшла величезні випробування, багато загинули, багато в таборах опинилися. Вона пройшла через цю закалку, як і кримські татари під час депортації.

А сам час депортації, цей термін, коли депортують народ, забирає половину життів з цього народу. І все, що нас не вбиває – робить нас сильніше. Такі випробування, як наші Майдани, як наша війна, як волонтерський рух – це якраз ті випробування, в яких і випрацьовується політична українська нація. Вона з кожним кроком стає все сильніше і сильніше.

Єдине, треба пам’ятати, що це не штучний процес, а еволюційний. І держава повинна йому допомагати, але вона не хоче сама, бо до влади приходять люди, які зовсім не зацікавлені у згуртованості.

І ми, громадянське суспільство, так як примушували їх у 2004 р. не йти у «русский мир», так як у 2013-2014 рр. примусили їх, постійно, кожного дня повинні їх примушувати створювати позитивні умови для розвитку згуртованості в нашому суспільстві. Бо тільки згуртоване суспільство може подолати ті виклики, які стоять перед українською політичною нацією.

Ми не повинні заспокоюватися на жоден день. І я погоджуюся, пані Людмила права на 100% – виховання, виховання, виховання, освіта, освіта, освіта. Тільки так ми можемо самі вплинути на своє майбутнє. Ми не можемо «дядю» запросити з-за кордону і сказати: «Ось, давай нам план Маршалла для України, і ми будемо сидіти з попкорном біля вікна і дивитися, як ти нам робиш цивілізовану Україну».

Тільки ми самі можемо. І ці мільйони людей, які пройшли через це, громадянське суспільство, кожен з нас має стати вихователями й освітянами для тих, хто ще не дійшов до цього, хто тільки на шляху до цього.

Ми не повинні на них ображатися – у кожного свій шлях. Але всі зусилля ми повинні якраз спрямувати на виховання, освіту в дусі майбутніх, нових для нас, європейських цінностей. Тільки коли вони опанують, як я сказав, національний консенсус утвориться, 70-80% з тих 15%, які є зараз, тоді ми можемо вже відпочити від цього завдання і сказати: «Все, тепер ми спокійні. Україна має майбутнє своє».

Рефат Чубаров: Якщо дозволите декілька речень. Для мене, пане Анатолій, хотілося б, щоб згуртованість мала такий дещо регіональний вимір. Це дуже важливо, оскільки пізнання самого себе починається з пізнання землі, де люди живуть.

Я просто хотів звернути увагу на той проект, не будете вважати це за рекламу, який зараз реалізує Український інститут національної пам’яті. Тут треба виходити з того, що особливо молодь сучасна, вона ці товсті томи чи інші такі дослідження не читає. Вона потребує отримувати все в такій формі, як вона звикла, отримувати і оцінювати інформацію.

І оцей проект «Український Південь» – вони роблять такі ролики щодо історії цих земель і історії співіснування наших народів, і дійсно в людей розкриваються очі, бо здавалося би поле, безлюдні степи, татарська орда. І тут раптом Новоросія, Російська імперія прийшла.

Та почекайте! Дике поле, безлюдні степи, а що ж там було? І от вони показують цими роликами. Для мене це чудовий проект. Я зараз не оцінюють зміст, я б там попрацював зі змістом.

Але нові форми, які дають людям усвідомити своє місце на своїй оцій землі в своєму регіоні, мені здається, – це додаткові поштовхи для згуртування нашого суспільства.

Відеозапис експертної дискусії

Модератор – Максим Семенчук

Транскрибування – Денис Андрущенко, Віра Кричковська, Лідія Асцатрян

Матеріал підготовлено та транскрибовано за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» в межах проекту «Діалоги про згуртованість». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження».