Слідкуйте за новинами

Аналіз проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо забезпечення фіскальної ефективності та справедливості у зарахуванні податку на доходи фізичних осіб до місцевих бюджетів»

Дата: 21.04.2021

О. Сергієнко

Аналіз проекту Закону України  «Про внесення змін до Податкового кодексу України  щодо забезпечення фіскальної ефективності та справедливості у зарахуванні податку на доходи фізичних осіб до місцевих бюджетів»

Номер, дата реєстрації: 5244-1 від 30.03.2021

Сесія реєстрації: 5 сесія IX скликання

Редакція законопроекту: Альтернативний

Джерело: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=71545

Проект вноситься народними депутатами О.І. Красовим, О.С. Жмеренецьким та іншими.

 

Суть законопроекту:

Цей законопроект зареєстровано як альтернативний до проекту № 5244, що внесений народними депутатами О.І. Кулінічем, Н.П. Южаніною та іншими.

Автори цього законопроекту, як і основного, пропонують окремий від існуючого механізм розподілу податку на доходи фізичних осіб (ПДФО).

Вони вважають, що за умови сплати ПДФО фізичної особи до місцевого бюджету за місцезнаходженням роботодавця (його відокремленого підрозділу), громада, де зареєстрований платник податку та яка здійснює фінансування медичних, освітніх та інших соціальних послуг, не отримує відповідних податкових надходжень, а особа, що сплачує ПДФО, не споживає відповідних послуг. При цьому, вважають автори проекту, зазвичай мова йде про села, селища та невеликі міста розташовані в територіальній близькості великих міст.

Автори законопроекту посилаються нібито на «досвід країн із розвинутими інститутами місцевого самоврядування», який «переконливо свідчить про ефективність механізмів спрямування ПДФО до місцевих бюджетів за податковою адресою платників податку». Доволі дивно, що автори проекту апріорі вважають, що «інститути місцевого самоврядування» в Україні нерозвинені.

Оскільки окремі категорії громадян України живуть і працюють в одному населеному пункті, а їх податкова адреса формально на території іншої громади, автори проекту гадають, що «певна гнучкість зарахування ПДФО» може бути «вагомим стимулом активності громад у створенні комфортних умов життя населення». Для цього вони пропонують надати фізичній особі – платнику податку право вибору місцевого бюджету для перерахування ПДФО, це, на їх думку видається «оптимальним законодавчим рішенням».

Суспільні впливи та ризики законопроекту:

По-перше, зауважимо, що «досвід країн із розвинутими інститутами місцевого самоврядування» щодо «ефективності спрямування ПДФО до місцевих бюджетів» насправді відсутній. Природною своєрідністю місцевого самоврядування в різних країнах є якраз те, що їхні моделі сформувалися історично та незалежно в різних країнах, тому вони мають доволі мало спільних рис, окрім самих загальних. Так само своєрідно формувалися й системи місцевих бюджетів. В значній кількості країн податок на доходи фізичних осіб входить в загальну систему прибуткових податків і в чистому вигляді – відсутній, це, приміром, Франція, Угорщина, Словаччина, Чехія. В цих країнах основою формування доходів місцевих бюджетів є податок на нерухомість, у Франції – 44%, Словаччині – 65%, Чехії – 58%.

Значну частку ПДФО складає в доходах місцевих бюджетів Італії – 24%, Польщі – 51% та України – 63%. Отже, говорити про «ефективність спрямування ПДФО до місцевих бюджетів» принаймні контроверсійно.

По-друге, говорити, що вибір працівником податкової адреси для справляння плати ПДФО є «вагомим стимулом активності громад у створенні комфортних умов життя населення» є не зовсім коректно, оскільки громада, як сукупність громадян на певній території, навряд чи має реальний вплив на рішення окремого працівника-члена громади щодо сплати ПДФО. В цьому випадку платник податку буде стояти перед непростим вибором – якщо він не буде сплачувати його в ту громаду, де працює, то вона також буде потерпати від нестачі надходжень до бюджету. В будь-якому випадку одна з громад буде у виграшу, а інша – в програшу. Навіть якщо частина платників податку поміняє адресу зарахування, а частина ні, це не вирішить проблему наповнення місцевих бюджетів. Очевидно, розв’язанні питання слід шукати зовсім в іншій площині – через механізми агломерації, коли декілька громад об’єднують свої зусилля для вирішення спільних інфраструктурних проектів.  В Україні для цього створено механізм співробітництва територіальних громад та встановлено форми такого співробітництва у відповідному законі.

Слід також врахувати, що працівник, який має наміри змінити адресу сплати ПДФО відразу підпадатиме під моральний та, імовірно, адміністративний тиск з боку керівництва підприємства, де він працює й віддавати його на поталу такому тиску рішенням вищого законодавчого органу є вкрай сумнівно, більш послідовно та принципово було б самій Верховній Раді України вирішити це питання.

На жаль, як і в основному законопроекті, автори альтернативного не навели жодних розрахунків ефективності запропонованого механізму розподілу, понад те, навряд чи можливо їх надати, оскільки число тих, хто захоче здійснити переадресацію сплати ПДФО по сотням тисяч підприємств країни, підрахувати чи хоча б оцінити є неможливо.

Сьогодні працює ефективний та зрозумілий механізм стягнення ПДФО і його руйнація матиме непрогнозовані наслідки. Окрім того, зараз працює механізм горизонтального вирівнювання доходів місцевих бюджетів і саме він дозволяє нівелювати диспропорції між окремими бюджетами, які пов’язані з нерівномірним розподілом підприємств та трудових ресурсів.

Висновок. Законопроект не вирішує питання «справедливості розподілу ПДФО», про цю проблему йшлося в Аналізі основного законопроекту.  Насправді на сьогодні працює механізм вирівнювання доходів місцевих бюджетів і саме він дозволяє нівелювати диспропорції між окремими бюджетами, які пов’язані з нерівномірним розподілом підприємств та трудових ресурсів. Натомість реалізація запропонованих авторами проекту новацій поставить платників ПДФО перед вкрай складним вибором, однак не приведе до вирішення проблеми – існуючий механізм буде зруйновано, а новий – не створено.

Цей матеріал підготовлений у рамках проєкту «Європейський Союз для сталості громадянського суспільства в Україні», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю ГО «Інститут громадянського суспільства» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.